Того вечора я підійшла до чоловіка і сказала, що не хочу народжувати, що ця вагітність не вчасно, що на работі мої підлеглі не зможуть без мене

Моя історія може здатися близькою багатьом дівчатам або молодим жінкам які зараз мають перспективну роботу. Іноді улюблена робота, дружний колектив настільки нас затягують, що ми забуваємо про інші цінності життя.

Так було і зі мною, престижна офісна робота, поступове кар’єрне зростання, постійне перебування в колі цікавих людей, переговори, замовники – всі ці поняття були в моєму житті протягом понад 10 років. В особистому житті було теж начебто все за правилами – люблячий чоловік, своя квартира, щоліта відпочинок на морі. Залишалося тільки насолоджуватися і жити.

Але одного ранку мене наздогнала новина до якої я була абсолютно не підготовлена, хоча кажуть до такого важко підготуватися. Я дізналася, що у мене буде дитина. Ця новина мене приголомшила, перша думка була позбавитися від дитини. Але поруч був коханий чоловік, який стрибав від захвату. А я ось дивилася на нього й гадки не мала, що буде з моїм життям далі, після народження дитини.

Минув час я змирилася зі своєю вагітністю, встигла полюбити дитину ще коли вона була в животику. Зізнаюся було нелегко відразу відмовитися від всієї робочої суєти, не чути дзвінків телефону, який на роботі у мене рідко мовчав.

Тільки після народження мого первістка я зрозуміла сенс слів “жіноче щастя”. У житті немає нічого ціннішого чим повна сім’я і діти. Тепер у нас в будинку ніколи немає тиші, хіба що під час сну дітей. Дітей, тому що зараз у мене їх двоє. Як виявилося у мене вийшло бути мамою ще краще ніж керувати своїми підлеглими.

Я не шкодую про те, що я не змогла повернутися у свій звичний круговорот: дім-робота. І порада, яку я говорю своїм подругам-кар’єристкам – не бійтеся щось втратити або упустити, тому що попереду кожну чекає справжнє “жіноче щастя”.