“Твоя дружина невдячна” – не раз чула у слухавці чоловіка слова свекрухи

Свекруха бачить в мені безкоштовну рабсилу ще з початку нашого з Дмитром сімейного життя.

Я з перших днів життя зі свекрухою зрозуміла, що це буде не легко. Олена Дмитрівна сварила мене з будь-якого приводу. Я, на її думку, все робила не так.

Готувала неправильно, прибирала не так. Не скажу, що все робила ідеально, але Олена Дмитрівна могла б похвалити мої старання і показати як правильно, якщо я щось робила не так, але свекруха лише критикувала.

Чоловік у наші сутички не ліз.

За 5 років нам вдалось переїхати на власне житло. Я отримала у спадок від бабусі двокімнатну квартиру.

Зробили ремонт і зажили у своєму гніздечку.

Який це був кайф бути самій собі господинею і жити вдвох, без свекрухи. Ніхто мене не поганяв і не ображав.

Щоправда, Олена Дмитрівна не забувала до нас навідуватись кілька разів на тиждень, хоч і жила у іншому кінці міста.

Коли ж запрошувала мене до себе, то лише для того, аби я гарувала. Якось каже:

– Приходь на чай, поговоримо.

Я зраділа, бо думала, що свекруха хоче налагодити стосунки, але ні. З порогу мене Олега Дмитрівна змусила працювати.

Я поприбирала у квартирі, помила вікна і на “десерт” прочистила величезний тазик риби, яку привіз свекор. До слова, чаю я так і не попила.

Пішла додому голодна, бо нічого в роті не мала за цілий день. Так Олена Дмитрівна навіть однієї рибини мені не дала.

Згодом свекруха знову до себе запросила. В той час у нас уже була донька 2 років.

– Хочу онуку побачити, привези – просила Олена Дмитрівна.

Я знову поїхала і знову працювати. На цей раз я разом з донькою мила килими на вулиці, а Олена Дмитрівна теревенила з подругами під під’їздом.

На онуку вона не заважала. Ще й перед подругами мене принижували, коли ті хвалили, що я хороша невістка і допомагаю свекрусі.

– Ой, що вона там допомагає? Приїде і тікає одразу, бо до роботи не звикла – говорила Олена Дмитрівна.

Нещодавно у свекрухи увіоей був 50 років. Ми її привітали телефоном, а на вихідних поїхали у гості з подарунком. Про свій приїзд попередили.

Я думала, Олена Дмитрівна хоч щось приготує, але ні. Як тільки ми зайшли до квартири, свекруха мене відразу на кухню відвела.

– Тут є продуктів багато, то ти придумай, що з цього можна приготувати і зроби все, як треба – сказала вона мені.

Я обіцяла чоловікові, що не сваритимуть з його мамою, тому в цей день стрималась і влаштувала їй свято, все приготувавши.

Іменинниця в цей час розважалась з гостями, яких було чимало. Вона навіть не зробила вигляд, що допомагає мені.

Олена Дмитрівна не немічна і могла б хоч щось поиготувати.

Це було останньою краплею. З того дня я до свекрухи ні ногою. Дмитро їздить до неї сам чи з донькою, але не часто.

А Олена Дмитрівна ще й ображається, що я не навідую її.

“Твоя дружина невдячна” – не раз чула у слухавці чоловіка слова свекрухи. Та мені байдуже, хай знайде собі наймичку і керує нею.

Хіба я не права? Що би ви зробили в цій ситуації?