– Твоя мама поводиться, як господиня в нашому будинку, а я почуваюся прислугою! – Олю, не перебільшуй! Вона просто хоче допомогти. – Вона мене вчить, як прасувати твої штани! Як готувати! Як жити! – Мама все життя господарювала. У неї великий досвід. – У мене також є досвід. Двадцять три роки шлюбу, між іншим!

Ольга та Ігор прожили разом двадцять три роки. Їхні діти виросли й вже роз’їхалися з батьківського дому, і подружжя нарешті отримало те, про що мріяли довгі роки.

Вони мандрували, ходили в театр, влаштовували вечері на двох. Всі рішення ухвалювали разом, від покупки нових меблів до вибору місця відпочинку. То був справжній союз рівних.

Все змінилося, коли не стало свекра. Свекруха Галина залишилася одна у своїй квартирі й почала дзвонити синові кілька разів на день.

То тиск скаче, то сусіди галасують, то просто страшно. Жінці було сімдесят п’ять років, здоров’я підводило, самотність пригнічувала.

Якось увечері Ігор сказав дружині:

– Олю, нам треба поговорити про маму. Їй там погано.

– Я розумію. Може, запрошувати її частіше у гості?

– Я думаю про інше. Може, вона переїде до нас? В нас будинок великий, місця вистачить.

Ольга замислилась. Вона нормально ставилася до свекрухи, хоч і спілкувалися вони не дуже близько. Галина завжди була чемною, але трималася на відстані. Дружина глянула на чоловіка і побачила в його очах надію.

– Добре, запропонуймо їй, – погодилася вона.

Свекруха сприйняла ідею з полегшенням. Вона переїхала до будинку сина буквально за два тижні після пропозиції. Ольга виділила їй найкращу кімнату, допомогла облаштуватись, купила нові штори.

Перший тиждень все йшло гладко. Галина тихо сиділа у своїй кімнаті, виходила на кухню попити чай, дякувала за турботу. Але вже другого тижня почалися зміни.

Одного ранку Ольга прийшла на кухню готувати сніданок і побачила там свекруху. Та вже клопотала біля плити.

– Галино, доброго ранку. Я б сама приготувала, – сказала невістка.

– Нічого, я вже встала. Сину, що ти будеш на сніданок? – свекруха звернулася до Ігоря, який зайшов за дружиною.

Чоловік здивовано глянув на матір.

– Мамо, та що завгодно.

– Я знаю, ти любиш яєчню з помідорами. Нині зроблю.

Невістка стояла осторонь і почувала себе зайвою на власній кухні. Свекруха накрила стіл, поставила перед сином тарілку, налила йому чай. Ользі вона кивнула:

– Тобі теж налити?

– Дякую, я сама, – відповіла жінка.

За кілька днів ситуація повторилася. Галина вставала рано, готувала синові сніданок, цікавилася лише його перевагами. Ольга перетворилася на гостя у своєму будинку.

Потім почалися уроки з господарства. Свекруха прямо з рук забрала у невістки штани Ігоря, які та збиралася прасувати.

– Дай я сама. Ти неправильно прасуєш.

– Як це неправильно? Я двадцять років його речі прасую.

– У нього стрілки на штанах мають бути чіткі. А ти просто так проводиш праскою. Я знаю, як він любить.

Ольга віддала штани та вийшла з кімнати. Усередині закипало обурення, але вона стримувалася. Стара людина, треба зрозуміти.

Ігор не помічав напруження між дружиною та матір’ю. Мало того, він явно насолоджувався материнською турботою.

Вечорами він сідав у крісло, а Галина приносила йому капці, чай, питала про роботу. Тільки й того, що не гладила по голові, як маленького.

Якось Ольга запропонувала чоловікові з’їздити у вихідні за місто, як вони робили раніше.

– Ігорю, давай у суботу махнемо до озера? Давно не були.

Чоловік зам’явся.

– Оль, а як же мама? Їй одній буде нудно.

– Вона може поїхати з нами.

– Їй важко довго сидіти в машині. Давай краще дома побудемо.

Жінка не повірила своїм вухам. Раніше вони без роздумів планували поїздки, а тепер кожне рішення впиралося у свекруху.

Наступна каверза виникла через місяць. Ольга з чоловіком посперечалися через ремонт у ванній кімнаті. Вона хотіла поміняти кахлі, він вважав це зайвою метушнею. Розмова відбувалася на кухні, де сиділа Галина.

– Ігорю, ми ж обговорювали це пів року тому. Ти сам погодився.

– Олю, зараз не час. У нас витрати зросли.

– Які витрати?

Свекруха підвелася і підійшла ближче.

– Олю, ти повинна розуміти його. Ігор втомлюється на роботі, у нього багато турбот. А ти зі своїми кахлями чіпляєшся.

Невістка завмерла. Свекруха щойно стала на бік сина і відчитала її, як дівчинку.

– Галино, вибачте, але не втручайтесь, це наша з Ігорем розмова.

– Яка ваша розмова? Він мій син, я краще знаю, що для нього правильно.

Ігор промовчав. Він не зупинив матір, не став на бік дружини. Просто сидів і дивився в телефон.

З того часу конфлікти стали регулярними. Галина втручалася у все. Вона вчила невістку готувати, прибирати, прати. Вона критикувала її вибір одягу, зачіску, манеру розмовляти. І найстрашніше, – Ігор це мовчки підтримував.

Якось увечері Ольга спробувала поговорити з чоловіком наодинці.

– Ігорю, нам треба обговорити ситуацію. Твоя мама поводиться, як господиня в нашому будинку, а я почуваюся прислугою!

– Олю, не перебільшуй! Вона просто хоче допомогти.

– Вона мене вчить, як прасувати твої штани! Як готувати! Як жити!

– Мама все життя господарювала. У неї великий досвід.

– У мене також є досвід. Двадцять три роки шлюбу, між іншим!

Чоловік зітхнув:

– Вона стара людина. Дай їй відчути себе потрібною. Це її останні роки.

– А як же я? Я тобі потрібна?

– Ну що ти кажеш. Звісно, ​​потрібна. Просто потерпи.

Але терпіти ставало все важче. Галина захопила будинок повністю. Вона навіть переставила меблі у вітальні, бо так їй зручніше. Вона почала запрошувати своїх подруг в будинок без попередження.

А Ігор перетворився на слухняного хлопчика. Він питав у матері дозволу, чи можна поїхати на рибалку з ночівлею, чи не буде їй сумно.

Він радився з нею щодо покупки машини. Він обговорював із нею робочі питання. А дружину відсунув на другий план.

Коли Ольга намагалася зауважити, що це не нормально, чоловік ображався.

– Ти ревнуєш мене до матері? Це смішно!

– Я не ревную! Я хочу, щоб ми залишилися тими, якими були. Дорослими людьми, які разом ухвалюють рішення.

– Ми так і робимо.

– Ні! Ти тепер все вирішуєш із мамою! А мені просто повідомляєш факти.

Чоловік розвів руками.

– Ти просто не хочеш прийняти мою матір. Ось у чому проблема.

Ольга зрозуміла, що розмова марна. Ігор не бачив проблеми. До того ж йому подобалося бути маминим сином. Це було зручно, звично і не потребувало зусиль.

Минуло пів року. Будинок остаточно припинив бути будинком Ольги та Ігоря. Це став будинок Галини та її сина. Невістка жила там, як квартирантка. Її думка не враховувалася, її бажання ігнорувалися.

Якось вона сиділа на кухні та пила чай. У вітальні свекруха розповідала синові щось смішне, вони обоє сміялися. Жінка подивилася на них і зрозуміла, що втратила чоловіка. Поступилася його не іншій жінці, а його матері.

Ігор, успішний п’ятдесятирічний директор фірми, з радістю повернувся у дитинство. Там йому не потрібно було відповідати за стосунки, йти на компроміси, слухати дружину. Там мама все вирішувала, знала, все робила правильно.

Ольга зрозуміла, що їхній шлюб закінчився того дня, коли Галина переїхала сюди. Вона просто не одразу це помітила.

Жінка підвелася і пішла у свою кімнату. Вона дістала валізу і почала складати речі. Незабаром зайшов Ігор.

– Ти що робиш?

– Їду. До дочки.

– Як це їдеш? Надовго?

– Не знаю. Може, назавжди.

Чоловік розгубився.

– Олю, ти з-за мами?

– Ні. Через тебе! Ти зробив свій вибір. І вибрав не мене!

– Не кажи дурниці! Давай це обговоримо.

– Обговорювати нема чого. Ти повернувся у дитинство, а мені там місця немає. Я не хочу бути третьою зайвою у своєму шлюбі.

Вона зачинила валізу і вийшла з кімнати. Галина стояла у коридорі.

– Ольга, ти куди?

– До дочки. Відпочину трохи.

– А хто за Ігорем доглядатиме?

Невістка посміхнулася.

– Ви чудово впораєтеся! Ви ж знаєте, як він любить, щоб стрілки були чіткі!

Вона вийшла з дому і зачинила за собою двері. Ігор залишився стояти у передпокої, не розуміючи, що сталося. А Галина, посміхаючись, уже пішла на кухню готувати синові вечерю.

Прикро визнавати, що через свою доброту, вона втратила родину. А якби не погодилася на переїзд свекрухи? Можливо все було б по іншому? Що тепер гадати, – маємо, те що маємо…

А ви що скажете з цього приводу? Пишіть свої думки в коментарях, ставте вподобайки.