– Ти не подумав, Юра, що поки ти витріщаєшся на іншу жінку, хтось дивиться на твою! – зауважив Сашко

– Сашко, ну домовилися, так? Все за планом, я в тебе в гаражі, зв’язок там не ловить, слухавку не беремо, так? – весело сказав Юрко телефоном.

– Слухай, ну ти мене приголомшуєш своєю брехнею! – відповів Саня. – Я вже знайомий з твоєю дружиною, мені їй соромно брехати, може, придумаєш щось інше?

– Ні, ну ти просто надійний варіант, іншого нема! Вона тобі вірить, рятуй, добре? Дідько, на мене Жанна вже чекає, давай погоджуйся.

– Ну гаразд, але чесно, ти мене вже ставиш у безглузде становище! Я просто не відповідатиму на дзвінки Олени, а ти потім сам їй кажи, що був у гаражі.

– Дякую, друже, з мене презент, – радісно вимовив Юрка, і рвонув зі стоянки на своєму авто.

Юра був задоволений життям. Вдома слухняна дружина Олена, тиха і лагідна, у нього є друг-колега Сашко, на нього завжди можна було покластися, іноді вечорами на нього чекає коханка Жанна.

Є крута машина і своя квартира, правда дітей ще немає, але нехай вони будуть трохи пізніше, якось йому ліньки поки бути татом. Все чудово!

А ось колега Сашко був незадоволений дружбою з Юрком. Спочатку вони справді міцно потоваришували – Юрко балагур та хохмач, завдяки йому кожна корпоративна вечірка проходила на ура, та і як людина він гарний: кілька разів виручав грошима до зарплати.

Коли матері у Сашка не стало, він допомагав із похованням. Треба було ремонт зробити самотужки, і тут Юрко закрутився.

Вони потоваришували трохи менш як рік тому, коли Юрко прийшов в офіс влаштовуватися на посаду начальника відділу. Якось одразу вони порозумілися і Юрко навіть довірив йому таємницю про свою коханку.

– Розумієш, ось нудно мені стало з дружиною, а покинути її не можу, – відверто відповів Юрко. – Вона якась домашня, їй млинці пекти та серіали дивитися, туга зелена, позіхати хочеться. А Жанка – вона зовсім інша. З нею в мене серце заходиться, і тремтіння по тілу.

Далі Юрко розповідав про всі тонкощі стосунків із коханкою, мужик мужика зрозуміє. Саня з цікавістю слухав друга, та сміявся – так цікаво він усе викладав.

Олену в той час він не знав і тому охоче погоджувався на те, щоб Юрко користувався його ім’ям. Він міг говорити Олені, що вечорами години на дві він пропадає з ним у гаражі – у Сашка свій гараж, а в Юрки, нібито, часто виходила з ладу машина.

Олена не дзвонила в цей час, щиро вірила Юркові, та незнайомому їй Саші, який підтверджував, що її чоловік у гаражі.

Але одного разу Юрко запросив друга на свій День народження. Сашко неохоче погодився – він не хотів бачити очі тієї жінки, яку він обманює, але все ж таки пішов.

Олену він уявляв собі такою похмурою анорексичною особою, яка поставить на стіл частування, і піде в кімнату дивитися свої серіали.

Але він був здивований, коли побачив Олену – мила, дуже доброзичлива, трохи повненька, але їй дуже личила ця легка повнота.

Гостинна, доброзичлива, господарська, з тонким почуттям гумору – і що цьому Юркові ще потрібно? Очевидно, як вона любить чоловіка, і як ним пишається. Сашкові стало нестерпно соромно за те, що він обманював цю жінку з такою світлою душею.

– Сашко, заходь до нас частіше! Я знаю, мами в тебе не стало, мої співчуття! – говорила Олена. – Ти зараз один, та ще й не одружений, мабуть, одну яєчню уплітаєш. Заходь, будемо відгодовувати тебе, а то ти зовсім худий.

Після цього вечора друзі мало не посварилися – Сашко просив більше не втягувати його у свої афери, а Юрко з піною біля рота доводив, що чоловіча солідарність важливіша, ніж якісь там дівки!

– Сашко, та тобі просто нема з чим порівнювати, ти мою Жанну ще не бачив! О, це ж богиня! А що дружина – нікуди вона не подінеться, менше знає – міцніше спить.

– Їй не треба переживати за те, що я десь вештаюся, їй достатньо бути впевненою, що я в тебе в гаражі!

Все йшло, як завжди. Сашко ще пару разів відвідував родину, і ховав очі під час розмови з милою та доброю Оленкою.

Але одного разу Юрко пішов до директора. Трохи переговоривши в його кабінеті, він радісно повідомив Сашка:

– Все, шеф дав тиждень відпустки. Вирушаю з Жанкою на відпочинок. Прикрий мене, підтакни, що я їду у відрядження для Оленки, на роботу вона все одно не дзвонитиме. Здорово, прикинь, тиждень з Жанною в номері готелю! Це ж круто!

– Юрко, ти не очманів? Ну ти вже зовсім з глузду з’їхав! – розсердився Сашко.

– Гаразд, хлопче! – підбадьорив його Юрко. – Буде і на твоїй вулиці свято.

Наступного дня Саші зателефонувала Олена, та попросила його приїхати. Він заскочив до неї ввечері, після роботи, і застав її у сльозах.

– Сашко, будь ласка, розкажи все, що ти знаєш! – Олена втерла хусткою очі. – Я нещодавно відчула запах чужих парфумів від Юрка.

– Двічі він мене якоюсь Жанною назвав. Що це за відрядження таке? Він із собою купальну білизну взяв, все як на відпочинок! Ну, я ж жінка, я відчуваю, що щось не так! Не жалій мене, краще гірка правда, ніж солодка брехня.

– Добре, зараз я тобі все розповім! – відповів Сашко.

Через тиждень Юрко повертався з відпустки. Він відвіз Жанну додому і поїхав до себе у квартиру. Щось Оленка себе дивно поводила, не розмовляла, як завжди телефоном, а сухо відповідала: «Все нормально!»

Але, увійшовши у квартиру, він побачив, що Олени немає – вона забрала свої речі, та зникла. Її телефон не відповів.

– Сашко, ти не знаєш, де моя, і що взагалі відбувається? Я її матері дзвонив, її подрузі дзвонив, ніхто не знає, де вона! – голос Юрка був стривожений.

– Вона в мене, – спокійно відповів Сашко.

За п’ятнадцять хвилин Юрка був уже у квартирі Сашка. Він скреготів зубами, й потирав руки, дивлячись на Олену та друга, ніби хотів покарати їх обох.

Олена сиділа на дивані в домашньому халатику і вдавала, що дивиться телевізор. Сашко стояв перед Юрою, зберігаючи спокій.

– Сашко, ти що, береги поплутав? Що я тебе попросив зробити? Тільки підтвердити, що я у відрядженні, а ти розкуйовдив усе, як баба!

– Ти не подумав, Юра, що поки ти витріщаєшся на іншу жінку, хтось дивиться на твою! – зауважив Сашко.

– За цей тиждень все змінилося, ми з Оленою покохали одне одного, вона вже подала заяву на розлучення з тобою. Нехай я не такий багатий, як ти, зате ніколи її не скривджу, і вже точно не зраджуватиму.

– Олено, це так? Ти йдеш до цього злиденного? – Запитав у дружини Юра, і та кивнула. – Ну і дідько з вами. Смажте разом свої млинці!

Юрко кулаком тріснув у стінку, і пішов. Олена гірко заплакала, і пригорнулася до Сашка. Наступного дня Юрко звільнився з роботи, колишні друзі навіть не перекинулися поглядом.

Було розлучення, з наступними весіллями – Юрко одружився з Жанною, а Олена вийшла заміж за Сашка. Мабуть, це доля! Як ви вважаєте?