– Ти серйозно? Ти збираєшся залишити дружину одну на Новий рік заради того, щоб матусі не було прикро?

Ганна стояла на кухні й робила омлет, коли почула, як Максим розмовляє телефоном у кімнаті. Голос у нього був винний. Такий голос буває тільки коли він розмовляє з матір’ю.

– Добре, мамо. Зрозумів. Так, приїду.

Вона поклала ножа і прислухалася. Максим замовк. Потім знову заговорив.

– Ні, мамо, все нормально. Не хвилюйся.

Ганна витерла руки й вийшла до кімнати. Чоловік сидів на дивані й дивився на телефон.

– Що вона сказала?

Максим підняв голову. Обличчя було напружене.

– Запрошує на Новий рік.

– Нас?

– Ну, так.

Ганна сіла навпроти.

– Максиме, що вона сказала насправді?

Він зітхнув. Максим завжди зітхав перед складними розмовами.

– Вона попросила мене приїхати одному.

Ганна дивилася на чоловіка і не вірила своїм вухам.

– Одному? Без мене?

– Ань, ти ж знаєш, яка вона. Після вчорашнього вона засмутилася. Сказала, що хоче спокійне свято.

Вчора вони справді посварилися. Галина приїхала в гості й весь вечір говорила про те, що Ганна не правильно готує, не правильно складає рушники й взагалі виглядає втомленою та незадоволеною.

Ганна не витримала та відповіла, що втомилася саме від таких візитів. Свекруха образилась і поїхала зі словами, що більше сюди не прийде.

– Максиме, і ти погодився?

– Це ж на один вечір! Аня, вона одна. Їй прикро!

– А мені?

– Тобі що? Ти можеш зустріти свято вдома. Або до подруги з’їздити.

Ганна нервово засміялася.

– Ти серйозно? Ти збираєшся залишити дружину одну на Новий рік заради того, щоб матусі не було прикро?

Максим підвівся і пішов на кухню. Він завжди йшов, коли розмова ставала неприємною. Ганна пішла за ним.

– Я чекаю на відповідь!

– Аня, не влаштовуй скандалу. Це ж свято.

– Яке свято? Ти їдеш до матері, яка мене ненавидить, а я залишаюся сама.

– Вона тебе не ненавидить.

– Ненавидить! Вона ненавидить мене сім років. З дня нашого весілля.

Максим налив води та випив склянку. Потім обернувся до дружини.

– Аня, вона допомогла нам із квартирою. Ми не можемо просто так її ігнорувати.

Ось воно. Квартира. Три роки тому Галина овдовіла та продала свою велику квартиру. Частину грошей вклала у квартиру молодим.

Ганна була проти. Вона відчувала, що це кабала. Але Максим умовив. Сказав, що так вигідніше. Що мати їм допомагає?

З того часу Галина нагадувала про гроші при кожній нагоді. Якщо Ганна купувала нову кофту, свекруха казала, що можна було б купити щось практичніше. Якщо вони їхали у відпустку, Галина зітхала і казала, що сама вже десять років нікуди не їздила.

– Отже, ми тепер усе життя робитимемо те, чого вона хоче? Бо вона дала грошей?

– Не кажи дурниці!

– Я не говорю дурниці! Я говорю правду! Ти збираєшся кинути мене на Новий рік заради неї!

Максим поставив склянку у раковину.

– Я не кидаю. Просто їду до матері на вечір.

– Щоб не було скандалу.

– Так. Щоб не було скандалу. Щоб вона не засмучувалася. Щоб усім було добре.

– Усім, крім мене.

Чоловік не відповів. Він вийшов із кухні й пішов у кімнату. Ганна залишилася стояти біля плити. У холодильнику вже були продукти для святкової вечері.

Вона збиралася готувати. Мала намір прикрасити будинок. Збиралася зустріти Новий рік із чоловіком. А чоловік збирався до мами.

Увечері Максим сказав, що завтра після обіду поїде. Ганна мовчала. Вона сиділа на дивані та дивилася телевізор. Не дивилася, просто ввімкнула, щоб було тло.

– Аня, ну скажи щось.

– Що ти хочеш почути від мене?

– Що ти розумієш.

Вона обернулася до нього.

– Я розумію! Я розумію, що ти слабкий! Що ти все життя вибираєш шлях, де не треба нікого засмучувати. Що тобі простіше залишити дружину одну, ніж сказати матері «ні».

– Це нечесно!

– Чесно! Сім років ти кажеш мені потерпіти. «Вона ж матір. Вона ж стара. Вона ж одна». А що я? Я не сама буду?

Максим сів поруч.

– Аня, це лише на одну ніч. Я повернуся першого січня. Ми все потім відзначимо удвох.

Ганна підвелася. Вона пішла до спальні, дістала сумку, та почала складати речі.

– Що ти робиш?

– Збираюся.

– Куди?

– До Світлани. Якщо ти їдеш до мами, я поїду до подруги.

Максим стояв у дверях і дивився, як дружина укладає джинси, светр, косметику.

– Аня, не треба. Залишся вдома.

– Навіщо? Щоб сидіти одній і думати, як мій чоловік зустрічає Новий рік із жінкою, яка мене ненавидить?

Чоловік мовчав. Ганна застебнула сумку і подивилася на нього.

– Знаєш, Максиме, я зрозуміла одну річ. Проблема не у твоїй матері. Проблема у тобі. Вона маніпулює, а ти дозволяєш. Вона принижує мене, а ти мовчиш. Вона кличе тебе без мене, а ти їдеш.

– Я не хочу сваритися.

– Я також не хочу. Тому йду.

Вона взяла сумку та телефон. Максим спробував узяти її за руку.

– Аня, почекай. Поговорімо спокійно.

– Ми сім років спокійно говоримо. Результат перед тобою.

Ганна вийшла з квартири та зачинила двері. Спустилася вниз, викликала таксі. Сіла в машину і поїхала до подруги Світлани.

Світла відчинила двері в халаті та з подивом на обличчі.

– Анько? Що сталося?

– Можна в тебе переночувати?

– Звісно. Проходь.

Вони сіли на кухні. Світлана заварила чай. Ганна розповіла все. Про дзвінок свекрухи, про рішення Максима, про те, що зібрала сумку та поїхала.

– Він справді збирається до неї на Новий рік?

– Збирається.

– Ань, це ж кошмар.

– Це моє життя.

Світлана налила чай у кухлі.

– А що ти тепер робитимеш?

– Не знаю. Напевно, розлучатись.

– Серйозно?

Ганна знизала плечима.

– Не знаю. Просто втомилася. Втомилася від того, що я завжди на другому місці.

Вони сиділи на кухні до півночі. Потім Свєта постелила Ганні на дивані. Анна лягла і відключила телефон. Не хотіла бачити повідомлення від чоловіка.

Вранці тридцять першого грудня вона прокинулася і ввімкнула телефон. Три пропущені дзвінки від Максима. Два повідомлення.

Перше: «Аня, повернися, будь ласка».

Друге: «Я поїхав до мами. Подзвони, коли прочитаєш».

Вона не зателефонувала. Поклала телефон і пішла допомагати Свєті готувати святковий стіл. Подруга жила сама і була рада компанії.

Увечері вони накрили невеликий стіл. Салат “Цезар”, м’ясо, овочі. Нічого зайвого. Увімкнули телевізор і почали чекати півночі.

Опівночі дівчата підняли келихи.

– З Новим роком, Світлано.

– З Новим роком, Ганнусю. Щоб у тебе все налагодилося.

– Дякую.

Ганна дивилася на екран телевізора і думала про Максима. Він зараз сидить за столом у матері. Галина накладає йому холодець і каже, який він молодець, що приїхав. Що дружина його зовсім не цінує. Що треба було одружитися з іншою.

А Максим мовчить. Як завжди мовчить.

Першого січня вранці надійшло повідомлення від чоловіка.

«Ань, мені треба терміново з тобою поговорити. Можна я приїду?

Ганна не відповіла. Сіла біля телефону й думала. Про сім років шлюбу. Про квартиру, в яку вклала гроші свекруха. Про те, що кожного разу, коли вона сподівалася, що чоловік нарешті стане на її бік, він вибирав матір.

– Можна я приїду? – Знову написав Максим.

Ганна подивилася на екран. Потім набрала відповіді.

– Приїжджай.

Максим приїхав за годину. Виглядав стомленим. Сів навпроти й довго мовчав.

– Аня, я помилився.

– Знаю.

– Мама весь вечір дорікала мені. Говорила, що я слабкий. Що ти мене не шануєш. Що я не повинен був одружуватися.

– І що ти відповів?

– Нічого. Я просто сидів та слухав. А потім зрозумів, що втратив єдину людину, яка була на моєму боці.

Ганна дивилася на нього і бачила, що він каже правду. Він справді зрозумів. Але пізно.

– Максиме, я втомилася. Я втомилася бути на другому місці. Втомилася доводити, що маю право на повагу. Втомилася від того, що твоя мати важливіша за мене.

– Вона не важливіша!

– Важливіша! Ти поїхав до неї у Новий рік! Коли треба було вибрати між нами, ти вибрав її.

Максим опустив голову.

– Вибач.

– Вибачень замало.

Вони сиділи в тиші. Світлана на кухні мила посуд і вдавала, що не чує розмови.

– Що тепер буде? – спитав Максим.

– Не знаю.

– Поїхали додому.

– Поки що ні. Мені ще треба подумати.

Він підвівся і пішов до виходу.

– Я чекатиму тебе вдома.

Ганна не відповіла. Вона провела його поглядом і зачинила двері.

Увечері першого січня вона сиділа біля Свєти та думала про те, що її шлюб таки закінчився. Було чітке розуміння, що бути на другому місці вона більше не хоче, а змінити це навряд чи вдасться, бо вже немає сили, та й бажання, чесно кажучи…

Пишіть в коментарях, що ви думаєте з цього приводу, ставте вподобайки!