– Ти ще нас у крадіжці звинуватила замість подяки? – обурювалася Тетяна у відповідь на запитання племінниці. – Я так і знала, що не було чого тобі допомагати, щоб ти сама всі проблеми вирішувала

– Мені цей будинок не потрібен, інших проблем зараз вище даху, – казав сестрі Дмитро. – Мати його нам двом заповіла, але моя сім’я має дах над головою.

– І що нам з ним робити? – не розуміла Катерина.

– Я відмовлюся від спадщини на твою користь, а ти далі сама вирішуй, як і що робити, – відповів чоловік.

– Тільки про одне попрошу: це будинок нашого дитинства, пам’ять батьків, і взагалі, дуже багато пов’язане з цим місцем.

– Я не претендуватиму на право власності, а тобі все одно жити ніде. Якщо зробиш ремонт, то ця проблема вирішиться, і мені буде в радість приїжджати в гості, і душу відігрівати.

Катерина не особливо розуміла, як розпочинати вступ у права наслідування, оскільки у неї було катастрофічно мало часу.

Жінка постійно моталася на заробітки за кордон, приїжджала до рідного міста на тиждень, і цей час жила у матері. Як матері не стало, у неї в цьому місті залишалася родина Дмитра, та рідня тітки по материнській лінії.

– Як і що саме буде далі з будинком? – переживала Тетяна. – Діма від нього відмовляється, ти знову на заробітки збираєшся, а він буде пустувати без людей.

– Через три місяці приїду, зроблю в ньому ремонт, а далі буде видно, – розповідала Катерина. – На час моєї відсутності ви за ним придивитеся, і все буде нормально.

Катя планувала грошей заробити й від думок сумних відволіктися, тому поспішала скоріше виїхати. Їй не хотілося брата додатковими турботами навантажувати, тож і попросила тітку.

Жила Тетяна недалеко, та й бігати особливо в будинок не було сенсу. Катерина просто розраховувала, що тітка іноді прийде провітрити, та квитанції на комуналку забрати, щоб будинок не стояв покинутим і не доглянутим до її приїзду.

– Ти тільки з документальним оформленням спадщини не затягуй, – просив Катерину брат перед від’їздом.

– Розумію, що окрім нас з тобою начебто немає претендентів першої лінії, але ризикувати не варто, і взагалі, будинок живе, коли в ньому є люди.

Катерина з братом погоджувалася, і на наступний приїзд планувала залишитися в місті довше. Вона останні три роки моталася за кордон, і спеціально залишалася там на додаткові підробітки, щоб грошей накопичити, і трохи відволікатися від особистих переживань.

Чоловік Катерину покинув заради коханки, дітей не нажили, а після відходу матері, в неї зовсім мало рідних людей залишалося.

Раніше жінка мріяла накопичити кошти на покупку своєї квартири, щоб потім забрати до себе з селища матір. Тепер плани змінилися, і вона справді планувала зробити хороший ремонт, і далі жити у сімейному будинку.

– Ти не хвилюйся, я за всім нагляну, – переконувала її тітка, ховаючи в кишеню ключі.

Катерина і не переживала з цього приводу, бо братові та тітці довіряла беззаперечно. Вона вирушила на роботу і повернулася за три місяці, як і планувала. Жінка не одразу звернула увагу, що у батьківському будинку, наче чогось не вистачало.

– Просто ти ще не змирилася з думкою, що батьків більше немає, і тепер живеш колишніми спогадами, – заспокоювала її тітка. – Нічого, час все лікує, і невдовзі стане трохи легше.

Катерина не стала сперечатися, зайнялася оформленням документів, та ремонтними роботами. Але встигла за відпустку зробити лише половину із запланованого, бо довелося терміново їхати знову за кордон, та підміняти напарницю.

– Так ремонт нехай собі йде, ти головне майстрам все розкажи, рахунки оплати, а я догляну за порядком, – заспокоювала її тітка. – Наступного разу приїдеш, уже все буде гаразд.

– Це, звичайно, твоя справа, але краще б ти поставила ремонт на паузу, якщо треба терміново їхати, – казав Катерині брат.

– Тітка, звичайно, у нас нормальна, але вона може щось зробити по-своєму, чи не так, як ти хотіла, і потім доведеться все переробляти.

– Нічого страшного, я працівникам все поясню, і буде нам щастя, – впевнено відповіла Катерина.

Вона поїхала на роботу, працювала активно і багато, сподіваючись заробити грошей, і після закінчення ремонту, оновити у будинку всю побутову техніку.

– Довелося вигнати твоїх майстрів, бо вони почали халтурити, – розповідала Тетяна племінниці через місяць після її від’їзду. – У мене око наметане, одразу обман бачу.

– І що було не так? – засмучено цікавилася Катерина.

– Матеріали використовували не якісні, працювали через день, та почалися розмови про необхідність доплачувати за їхню працю, – обурювалася Тетяна.

– Нічого, не хвилюйся, у мого сина є хороші знайомі, які давно ремонтами займаються, і вони готові взятися за роботу, – розповідала жінка.

Катерина не особливо розуміла, що собою представляють потенційні працівники, але під тиском тітки погодилася на допомогу друзів Михайла.

Вона і справді розраховувала побачити до моменту свого повернення, виконання хоча б більшої частини від запланованого раніше. Родичка постійно дзвонила, звітувала, і навіть фото надсилала, тільки просила грошей доплатити.

– Ти ж розумієш, що минулі ділки не повернули авансу, а тепер хлопці просять хоча б часткової оплати їхньої праці, – розповідала Тетяна.

Катерина тітці гроші переказувала на роботу майстрів, і як подяку за її метушню. До повернення планувала подарунки їй привезти з-за кордону, та отримати позитивні новини про власний будинок. Тільки все виявилося не так, як хотілося, і ремонт перебував у підвішеному стані.

– А що ти хочеш? – Розводила руками Тетяна. – Треба було одразу якісних майстрів знаходити. Твої колишні ділки лиха наробили, а хлопчикам тепер доводиться всі помилки виправляти. Вони й так працюють майже без вихідних, а я власним коштом ще їх годую.

– Я все компенсую, – розуміла сенс розмови Катерина.

Вона сама поговорила з працівниками, одним із яких виявився і двоюрідний брат Мишко.

– Розумієш, ми почали міняти підлогове покриття, а там все виявилося прогнилим, тож довелося розбирати все, і робити капітальний ремонт, – розповідав родич.

– А ти давно ремонтами займаєшся, начебто раніше на заправці працював? – не розуміла Катерина.

– Так уже кілька років, як пішов звідти через маленькі зарплати, – розповідав родич. – Останнім часом і з ремонтами не дуже густо виходить. Ми без роботи вже кілька місяців сиділи, доки мати твою історію не розповіла.

Катерина підозрювала, що тітонька спеціально намовляла на колишніх працівників, щоб своєму синові знайти замовлення, тільки явних доказів не було.

– В принципі, щось подібне я й підозрював, – обурено говорив Діма. – Це моя вина, що не підстрахував тебе, а ти тітці довірились із цим ремонтом. Добре, що ти встигла прибрати хоча б новий телевізор, який ми подарували матері на минулий Новий рік.

– Але я його не забирала, і навіть не знала про подарунок, – розгубилася Катерина. – Бачила якусь коробку у неї в кімнаті під час спілкування по відео зв’язку, а потім про неї забула.

Тільки після спілкування з братом у Каті склалися всі частини картинки докупи. Саме цієї великої коробки не вистачало в кімнаті.

Але Катерина правда не знала про телевізор, що брат подарував. Мати, мабуть, планувала їй розповісти під час зустрічі, тільки не встигла. А ось родичі усе встигли, й на свою користь уміло викрутили.

– Ти ще нас у крадіжці звинуватила замість подяки? – обурювалася Тетяна у відповідь на запитання племінниці. – Я так і знала, що не було чого тобі допомагати, щоб ти сама всі проблеми вирішувала.

– Я вас не звинувачую, – виправдовувалася Катерина. – Просто ви в цьому будинку бували частіше за мене останнім часом, ось і питаю вас.

– Ну гаразд, телевізор і справді взяла я, – напирала жінка. – Але я вважаю, що маю право залишити його собі на згадку про сестру, і на подяку за все, що я зробила.

– А якби я не спитала, ви змовчали б, і все? – хотіла дізнатися правду Катерина. – Може, і з колишніми працівниками все розвалилося завдяки вашим старанням? А тепер мені доводиться дорожче платити за всі роботи, та довше чекати на результати.

– Такого хамства на свою адресу я не стерплю, – репетувала Тетяна. – Ти вся в матір, така ж невдячна. Вона все життя мені заздрила, постійно підступи будувала.

– Думала, хоч племінники поважатимуть, а ви лише негатив ллєте. Нічого нам від вас не потрібно, і далі сама зі своїми справами справляйся!

Катерина зв’язалася з колишніми працівниками, та дізналася, що Тетяна постійно приходила зі скандалами та істериками, а потім взагалі їх вигнала.

Змінювати вкотре коней на переправі здалося нерозумно, і Катя залишила нинішніх фахівців, щоправда, Михайло тепер не приходив до неї в будинок, і все робили його колеги.

Дмитро намагався влаштувати тітці скандал, та повернути вкрадений телевізор, тільки вона напирала на відсутність доказів.

Катя просила брата закрити цю тему, і обіцяла купити в будинок такий самий, після завершення всіх робіт. Тетяна всім на невдячних племінників скаржилася, і розповідала про їхню жадібність, та спробу скористатися її добротою.

Цього разу Катерина поїхала працювати лише після закінчення всіх ремонтних робіт. Після приїзду їй залишалося купити меблі та побутову техніку, чим вона планувала зайнятися самостійно.

– А може ми дуже грубо з ріднею вчинили? – переживала вона, питаючи брата.

– Ну звичайно, ти ж тільки їм телевізор подарувала, гроші на ремонт зайві викинула і взагалі не факт, що тітонька більше нічого не потягла за твоєї відсутності, – бурчав Дмитро. – Вчімося жити самостійно, та розраховувати лише на взаємну підтримку.

Катя погоджувалася, хоча на душі було бридко і якось неприємно, через негарну сцену за участю рідні.

Вона розуміла, навряд чи вони колись знову спілкуватимуться з тіткою та родиною двоюрідного брата.

Але Катерині було б ще гірше, якби вона знала, що окрім телевізора Тетяна поживилася відрізами тканини, новою постільною білизною та посудом, що зберігався у батьківському будинку.

Катя з Дімою цього не знали, тому навіть не звернули увагу на зникнення, а Тетяна вважала присвоєння спадщини сестри правильною.

Вона ж не в чужих брала, до того ж за життя сестрі сильно допомагала. Саме так жінка себе заспокоювала, продовжуючи на кожному розі ображати невдячних родичів, та розповідати про власну ідеальність.

Катерині прикро було визнавати, що тітка так з нею вчинила, і йти на примирення з нею не планувала. А ви як вважаєте, вона слушно міркує, чи потрібно підтримувати родинні зв’язки будь-що?