– Ти ще щось подібне скажеш, і тобі, рідний, лікар теж знадобиться, тільки інший зовсім! Зрозумів мене? Ви навіщо взагалі в таку рань приїхали? Можна ж було зателефонувати, попередити?

– Хто там? – Ще з заплющеними очима та нечіткою промовою запитав Сашко через двері, стоячи в одних трусах.

У відповідь йому була тиша. Чоловік стояв біля вхідних дверей своєї квартири та ще до ладу не розумів, що взагалі відбувається. У цей момент у двері знову подзвонили.

Олександр абияк продер очі, насилу прицілився і глянув у вічко. У дверному вічку була лише темрява.

– Так, чорт забирай, хто там приперся? – невдоволено спитав він. – Коротше, якщо відповіді не буде, то й сиди за дверима! Дістали вже, вештаються всякі!

Олександр розвернувся і пішов назад у кімнату, і в думках у нього були лише подушка та ковдра.

Не встиг він дійти до спальні, як у двері знову задзвонили, і відразу за дзвінком пішов чи то жіночий, чи чоловічий смішок, бувши сонним, чоловік не розібрав.

– Котра година, Сашко? – долинув до нього голос дружини зі спальні.

– Не знаю! – ліниво відповів він. – Та й байдуже, у мене сьогодні вихідний, і я хочу спати!

– А хто там прийшов? Хто у двері дзвонив?

– Не маю жодного уявлення, Іро! Я спати, зараз тільки дзвінок відключу, щоб усілякі тугодуми у двері не дзвонили!

Сашко знову повернувся до дверей, відключив дзвінок і поплентався до кімнати. Але тут замість дзвінка у двері забарабанили.

Він знову розвернувся, злісно вискалився і пішов до дверей перевірити, кого там чорт приніс. Сашкові хотілося відчинити двері та гарненько штовхнути того, хто не давав йому поспати. Що, власне, він і зробив. Але вже з іншої причини.

Олександр знову глянув у вічко, зараз він вже розумів, що його просто або заклеїли якісь жартівники, або просто прикрили пальцем і чекають наївних господарів за дверима. І тому на другий вже стукіт він різко відчинив двері та гарненько, смачно так приклав ногою порушника просто в груди.

Чоловіка, що стояв за дверима, просто знесло з ніг, і він впав назад, ударившись головою об сусідні двері навпроти.

Тут же Сашко побачив злякане обличчя сестри своєї дружини, а потім тільки розглянув її чоловіка, що лежав на підлозі, а поруч по сторонах стояли два хлопці, одному було десять, а другому дванадцять років.

– Ти що наробив? Психопат! – заволала Оксана, сестра Ірини. – Ми ж просто хотіли вам зробити сюрприз! Ти що з моїм чоловіком зробив?

І лише після цих слів Олександр нарешті прокинувся.

І Коля, чоловік Оксани, подав ознаки життя. Він потихеньку почав підводитися на ноги.

– Ти зовсім ненормальний, Сашко? А якби це діти були? – відразу запитав Микола у Сашка.

– Тоді б їм не пощастило! – Злісно відповів Саша Колі. – А ви своїми головами порожніми взагалі думаєте, що робите? Навіщо вічко закрили та не відповідали, коли я питав, хто там?

– Оксанка ж тобі сказала, хотіли зробити сюрприз!

– Вважайте, що він не вдався! Наступного разу, якщо ще раз вирішите так пожартувати, силу не розраховуватиму! – попередив усіх присутніх Сашко.

На шум біля дверей зі спальні у халаті вискочила Ірина.

– Що тут у вас трапилося? – одразу ж стурбовано запитала жінка. – Хто кричав?

– Все гаразд, Іро! Просто Коля нетверезий з ранку, його ноги не тримають, я двері трохи відчинив, а він впав! А в Оксанки одразу паніка почалася!

– Слухай, Сашко, тобі реально до лікаря треба, ти зі своєю роботою взагалі з головою дружити перестав! – сказав Сашкові Коля.

Олександр пропустив усіх гостей у квартиру, а Миколу трохи затримав у дверях та шепнув йому на вухо.

– Ти ще щось подібне скажеш, і тобі, рідний, лікар теж знадобиться, тільки інший зовсім! Зрозумів мене? Ви навіщо взагалі в таку рань приїхали? Можна ж було зателефонувати, попередити?

А в цей час Оксана почала скаржитися своїй сестрі на її чоловіка. Розповідати, як він щойно вдарив ногою її чоловіка Миколу. Як він трохи його, бідненького, не вб*** просто в них під дверима.

– Сашко, це що, правда? Ти що, насправді Колю вдарив? – відразу запитала дружина в Олександра. – Ти взагалі головою думав, а раптом би там хтось із дітей опинився?

– Так, дайте мені спокій, я хочу спати! А наступного разу, я вже попередив, так ласкаво гладити я нікого не буду! Є, телефони, можна зателефонувати та попередити, сказати, що ми до вас прийдемо, а якщо прийшли без попередження, то нема чого закривати вічко і мовчати, коли я питаю, хто там?! А щодо дітей, Іро, то винні були б їхні безмозкі батьки, які так бездарно вирішили пожартувати! Особливо знаючи, до кого йдуть у гості!

– Та ти відморозок! – пирхнула тут же Оксана. – Ти хоч розумієш, що ти його справді міг або вб***, або покалічити! Ненормальний! – кричала жінка.

– Слухай, ти, чудо горласте! По-перше, ще хоч раз свій рот розкриєш і хоч якось ще раз мене образиш, то від стінки відшкрібатимуть тебе, і мені начхати на те, що ти жінка! А по-друге, можна було б відповісти на моє запитання! Звідки я знаю, хто там стоїть за дверима, може там злодії та грабіжники?! Ви навіщо вічко закрили, недоробки?

– Не смій так розмовляти з моєю сестрою, Сашко! – одразу збунтувалася Ірина.

– Все, закінчили, я майже дві доби не спав, дуже хочу спати! Мене до вечора взагалі не чіпати, мені завтра на добу заступати! Розважайтеся, тільки не дуже голосно, будь ласка! – попросив Саша і попрямував до кімнати, де на нього чекала улюблена подушка.

– І понесло тебе за “цього” заміж вийти! – заголосила Оксана.

– Оксано, ти теж заспокойся, ви теж гарні! Ви чого так робите? Так, я згодна, він трохи переборщив з тим, ну ви справді могли б хоч зателефонувати заздалегідь і попередити про свій приїзд!

– А ти за нього не заступайся, Іро! – Втрутився в розмову Коля, коли Сашко пішов у кімнату. – У тебе чоловік – реальний психопат, таких як він, треба у спеціально обладнаних закладах тримати! Ти ж розумієш, що він просто небезпечний для суспільства?

– Чуєш, Оля, у тебе ім’я хоч і жіноче, але тебе я зараз битиму як мужика! Куди ти там мене визначити, зібрався, до якого закладу? Я тебе зараз визначу до закладу та надовго визначу! – подав голос із кімнати Сашко та одразу ж вийшов звідти.

Сашко впритул підійшов до Миколи, який був практично на голову вищий за нього на зріст і трохи ширший у плечах. Але манерою розмови та усією поведінкою він Сашку нагадував людину з нетрадиційною орієнтацією. І від таких напівчоловіків Олександра відверто нудило, і він цього ніколи не приховував.

– Давай, шмарклі підтер, якщо сам не можеш, то нехай тобі їх дружина підітре! Сльози витер і пішов звідси в темпі! І виводок свій разом із собою забирай!

У приміщенні зависла тиша. Коля дивився куди завгодно, але не в очі Олександру.

– Що ти заткнувся одразу, га? Правильний ти наш! Що, коли мене немає поруч, про мене можна всяку брехню нести, так? Ну, так ти скажи мені це в очі!

– Оксано, поїхали додому! Я більше в цей дім ніколи ногою своєю не ступлю! – Сказав дружині Коля. – А ти, Ірино, краще розлучись з цим звіром, а то він і с тобою так буде поводитися!

– Як ти мене вже реально дістав! – психанув Сашко.

Він схопив Колю за грудки та просто виштовхнув назад у під’їзд. Коля знову опинився на підлозі.

Потім глянув на хлопців, на дружину та на її сестру, побачив їхні осудливі погляди та просто вказав Оксані на вихід без слів.

Через хвилину Оксана та її сімейство покинули квартиру Олександра. Ірина стояла біля входу в кухню, вперши руки в боки, і обуреним поглядом дивилася на чоловіка.

– Що ти так дивишся на мене? – Запитав Саша у дружини.

– Та нічого! – нервово відповіла вона. – Це що зараз взагалі було? Ти чому так себе з людьми поводиш? Ти навіщо Колю принизив і з квартири викинув? То хіба цивілізовані люди так поводяться? Ти бачив, як на тебе їхні діти дивились? Вони ж просто до нас у гості прийшли! Вони ще минулого тижня збиралися…

– То я ж звір! Ти ж сама чула! – посміхнувся Сашко. – І мені по барабану, як там поводяться ваші цивілізовані люди! Стривай… — одразу замовк чоловік. – То ти знала, що вони приїдуть до нас, і мені нічого не сказала?

– Я просто не думала, що вони так рано будуть! І так, я знала, але забула тобі сказати, ти вчора був стомлений, і я… У мене просто з голови це вилетіло! – Так, вирішила викрутитися із ситуації Ірина. — Дзвони Колі, кажи, нехай вони повертаються, і проси у нього пробачення!

– Ага, а стіл йому не накрити? Ні, я нікому дзвонитиму не буду! Він випросив, отримав за справу! Ти хоч розумієш, що вони зробили?

– А що вони такого зробили? – здивувалася Іра.

– Та за те, що вони зробили, я міг їх там просто не помилувати за дверима! Розумники, знайшлись, закрили вічко, не відповідали на запитання “хто там”! А я спрацював суто рефлекторно, з метою самооборони! Так що нічого на мене тут накидатися, люба моя! Вони самі у всьому винні!

– Слухай, Сашко, годі виправдовуватися, га! Хто тобі дозволив їх виганяти звідси? Ти справді останнім часом шалений якийсь став! Оксанці сказав, що і їй дістанеться, що це за справи такі? Ти розумієш, що вона моя сестра? І ти взагалі не маєш права підіймати руки на людей! І чому ти тут узагалі розкомандувався?

– Чому? – здивувався Сашко. – Та тому, що це моя квартира, Іро, це мій дім! І тільки я можу вирішувати, що мені тут робити, а що ні! І досить мене тут вже примушувати, якщо хочеш їх повернути, будь ласка! Але якщо ваш Коля ще хоч слово на мою адресу кине, я йому пукалку його затрамбую дуже і дуже глибоко! Терпіти не можу його, і ти це чудово знаєш, і все одно кличеш їх сюди!

– Ну взагалі-то це не тільки твоя квартира, якщо що, ти не нахабній так сильно, будь ласка, Сашко! Це наша спільна квартира! І я кликала сюди свою сестру, а Коля, так знаєш, вийшло, її чоловік, і в них є діти, які мої племінники, яких ти сьогодні сильно налякав, між іншим! І зараз Оксанка знову почне їх по психологам водити!

Сашко засміявся.

– Що смішного я сказала зараз, що ти смієшся знову?
– Так! Не зважай!

– Ні, ти скажи, що смішного я зараз сказала?

– Гаразд! Ти Оксанці своїй скажи, що якщо вона буде пацанів і далі психологами тягати, то вони виростуть такими ж дівчатками, як і їхній тато! А замість психологів краще б вона їх на бокс якийсь записала! А то дивишся на них, і реально страшно стає, що нас у майбутньому чекає?! Мене у їхньому віці з вулиці додому загнати не могли, з мене жирок, як із цих двох, так не звисав! Ми бігали постійно, стрибали, лазили скрізь, пакостили, як тільки могли, отримували за це і далі пакостили, боролися постійно! А ці дивляться у свої телефони та планшети та цілими днями там тупіють сидять! Прямо копія тата свого!

– Тобі марно щось пояснювати, ти як завжди, для тебе є лише дві думки: твоя і неправильна! І доводити тобі щось безглуздо! – Відмахнулася від нього Ірина.

– А навіщо мені щось доводити? Я чудово і так все розумію! Не треба мені нічого доводити! А ще краще, досить мене мучити, я хочу спати, так що я пішов спати! – Сказав Сашко і вже вдруге пішов укладатися спати. – І не будити мене, поки я сам не прокинуся! – крикнув він із кімнати.

Ірина взяла свій телефон і набрала номер сестри. Вона спробувала попросити в Оксани пробачення за те, що сталося, за дії чоловіка, спробувала їй все пояснити.

Але Оксана, замість нормально вислухати сестру, відразу ж почала на неї кричати та наїжджати. Звинувачувати Ірину в тому, що вона обрала для себе невідповідну пару. І пообіцяла, що якщо її Сашко ще хоч щось подібне викине, то обов’язково напишуть на нього заяву.

– Оксано, ну ти хоч розумієш, що ви справді самі винні?! – Запитала Ірина. – Він і справді не знав, хто стоїть за дверима, а ви ж не тільки вічко закрили, але й мовчали стояли! Як би ти діяла на його місці?

– Я просто викликала б поліцію! – невдоволено відповіла Оксана. – А ти, сестричка, подумай добре, якщо ти й далі продовжиш жити з цим негідником, то ми з тобою більше, швидше за все, спілкуватися не будемо! Я не хочу, щоб така людина, як твій Сашко, погано впливав на моїх дітей!

– Я не зрозуміла, це що, умови, чи що? – Запитала Іра.

– А ти розумій як хочеш! – Огризнулася Оксана. – Я ще й мамі скажу, що твій сьогодні вчинив, вона з тобою взагалі довго розмовляти не стане! І тоді тобі точно доведеться обирати, або ми, твоя сім’я, або твій Сашко дорогоцінний!

Іра помовчала деякий час, зібралася з думками після такої заяви та відповіла сестричці:

– А знаєш, я вже обрала та вирішила!
– І що ж ти обрала та вирішила? – з усмішкою запитала Оксана.

– Та те, що краще за мого Сашка, я людину ще не зустрічала! І якщо тебе не влаштовує мій вибір чоловіка, то можеш разом зі своїм женоподібним Колею та разом з нашою мамою йти лісом! І СЮДИ БІЛЬШЕ НЕ дзвони! – Крикнула вона наостанок і відключилася.

Потім просто кинула телефон на диван у вітальні та пішла до чоловіка.

– Ти з ким там сперечалася? – Сонним голосом запитав у дружини Сашко. – Знову мене обговорювали?

– Ага, тільки цим і займаюся! Спи давай! – суворо сказала Іра. – Можна подумати, мені, крім як про тебе, з людьми поговорити більше нема про що!

– Ну так, — знову промимрив Сашко. — Можна подумати, чи є на світі тема для розмови цікавіша, ніж я?!! — Він розплющив одне око і глянув на дружину. — Що стоїш, застрибуй? — усміхнувся Сашко і підняв однією рукою ковдру.

Іра лягла поруч із чоловіком, він її обійняв і запитав:
– А ти справді всіх заради мене послала?