– Ти що наробила! – Кричала мати в слухавку. – Ти навіщо сім’ю сестри зруйнувала?

– Ти що наробила! – Кричала мати в слухавку. – Ти навіщо сім’ю сестри зруйнувала?

– Я не сім’ю зруйнувала, а дала можливість їй та її дітям спокійно жити! – Відповідала їй Аліна.

– Негайно привези її назад, до чоловіка! Тут її домівка, тут батько її дітей! – ще більше розпалювалася мати. – Як вона житиме, на що дітей годуватиме? Ти все зіпсувала!

– Це ти їй життя зіпсувала! – перейшла на крик Аліна. – Ти ж знала, що Руслан має таку сім’ю! Ти ж знала, що його батько матір на той світ звів і Руслан такий самий! Але ти все одно Дінку до нього послала! Навіщо?

– Не кажи нісенітниці! У них гарна родина! – захищала Руслана мати. – Діна завжди все вигадує! Дай їй слухавку, я з нею сама поговорю.

– Ти вже з нею поговорила, – відповіла Аліна. – Слухавку я їй не дам. А цьому доброму Руслану передай, якщо сунеться до нашого будинку, тут його й поховаємо. Нехай навіть не думає сюди приїжджати.

Аліна кинула слухавку. Розмовляти з матір’ю їй не хотілося. Вона вважала її винною, що у сестри не склалося життя. Діна була зовсім молода, тільки школу закінчила, коли батьки її заміж видали.

Згоди Діни та Руслана ніхто не питав, просто батьки домовилися та одружили дітей. Так у них було заведено, так одружувалися і виходили заміж із покоління в покоління.

Аліна перша пішла проти такого звичаю. А Діна перша, хто наважилася піти від чоловіка.

– Ти все зібрала? – вивів Аліну з роздумів голос чоловіка. – Давай сумку, я на тебе в машині чекаю.

Артур забрав сумку з речами та продуктами для Діни. Її поклали на обстеження до лікарні, де працювали Артур та Аліна. Як лікарі, вони одразу звернули увагу на хворобливий вид Діни.

А за дітьми залишилися доглядати матір Артура та їхній син. Своїй матері про те, що Діна у лікарні, Аліна говорити не стала. Бракувало ще, щоб Руслан до неї навідався.

Через два тижні Діну виписали із лікарні. Усміхнена, з рум’янцем на щоках, вона обіймала своїх дітей і слухала, як вони навперебій розповідали про те, чим вони займалися.

Діти були в захваті, вони ніколи не отримували чоловічої уваги, а тут дядько Артур спілкувався з ними та навіть возив у зоопарк! А бабуся Рая вчила їх ліпити пиріжки!

Поки Діна лежала в лікарні, вона мала достатньо часу, щоб подумати, як жити далі. Насамперед вона подала на розлучення і прилаштувала дітей у дитячий садок.

– У лікарні казали, що санітарок не вистачає, – почала розмову Діна. – Чи можна мені влаштуватися до вас санітаркою?

– Влаштуватися ти можеш, – відповіла їй Аліна. – Тільки роботи у них багато, а зарплата невелика. Тебе це точно влаштує?

– Так, – погодилася Діна. – У мене ж немає ні освіти, ні досвіду роботи. А прибиратися і доглядати я вмію.

– Я бачила, як вони працюють. А ви з Артуром не будете мене соромитися? Адже ви лікарями працюєте, а я звичайною санітаркою?

– Ні, соромитись ми не будемо, – заспокоїла її Аліна. – Я рада, що ти хочеш попрацювати. І буду ще більше рада, якщо ти захочеш вчитися далі. Але це згодом. А поки ти молодець, я тобою пишаюся.

Діна влаштувалася санітаркою до лікарні. За поступливий та виконавчий характер Діну на роботі полюбили. Навіть пацієнти завжди хвалили та дякували їй.

Вперше за свою працю Діна почала отримувати не лише гроші, а й подяку від людей. Вона потихеньку оживала і зрозуміла, що є інше життя – без страху та принижень.

Розлучення обіцяло бути скандальним. Руслан уже перед засіданням нервово ходив коридором. Він уже обдумав, як залякуватиме дружину, але Діна приїхала з Аліною та Артуром.

Побачивши Руслана, у Діни знову стиснулося все у грудях. Крижаною рукою вона взяла сестру за руку. Аліна стиснула її й підбадьорливо сказала:

– Нічого не бійся! Знай, що ми з тобою, і він нічого не зробить.

Їхня присутність справді стримувала Руслана, але варто було їм увійти до зали засідання, як він почав поливати її брудом.

Діна нічого не могла сказати – вона заціпеніла від страху і тільки з очей текли сльози. Заткнувся він лише після того, як суддя зажадала тиші.

Руслан вимагав дати місяць для примирення, але Діна, зі сльозами на очах, благала про негайне розлучення. Руслан крикнув на неї:

– Ти на які гроші будеш дітей годувати, тупа курка?!

– На аліменти! – Заступилася за Діну суддя.

Нещасна залякана дівчинка викликала в неї жалість. Багато розлучень пройшли через її “молоток” і вона знала, що в таких сім’ях розлучення – це порятунок. Інакше – може погано скінчитися.

Розлучення відбулося, Руслан обурювався. Він пригрозив Діні, що позбавить її батьківських прав, влаштує їй пекельне життя і взагалі нехай ходить і озирається.

Артур почув його погрози й підійшовши до нього впритул, сказав:

– Якщо близько підійдеш до неї, то озиратись потім будеш ти! Повір мені, у мене достатньо зв’язків, щоб зарити тебе. Не зли мене!

Руслан зрозумів, що Артур не жартує і не хотів випробовувати долю. Він програв і від того ненавидів Діну ще більше.

А ще більше він сердився через те, що нема кому його обслуговувати та терпіти його характер на законних підставах.

Те, що він сам погано ставився до дружини, совість його зовсім не мучила. Для нього це була норма. І наступна дружина стане черговою жертвою.

А Діна потім знайшла своє щастя. У лікарні вона доглядала літню жінку, якій вона дуже сподобалася. І та звернула на неї увагу сина.

Навіть наявність двох дітей не стала на заваді її майбутньому чоловікові. Тільки цього разу Діна довго придивлялася, вивчала його, та його звички, доки не зрозуміла, що вони справді зможуть жити разом.

Нині вона у щасливому шлюбі, де разом виховують синів та доньку, яка у них з’явилася. Свекруха живе з ними, вона замінила Діні матір.

А ось з рідною матір’ю стосунки зовсім розладналися. Вона так і не змирилася з тим, що дочка її не послухалася.

Натомість Діна дуже близька зі своєю сестрою і завжди вдячна їй та Артуру за те, що підтримали її, та надали колосальну підтримку.

Якби не вони, не бачити їй жіночого щастя. Як кажуть, добре все те, що добре закінчується…

Пишіть в коментарях, що ви думаєте з цього приводу. Ставте вподобайки.