– Ти що твориш? З глузду з’їхав? – Навіщо ти сказав, що даси в борг? – Віра кипіла від обурення на чоловіка

– Ти що твориш? З глузду з’їхав? – Віра схопила чоловіка за руку. Вона була готова мало не плакати.
Льоша заморгав і витріщився на дружину невинними очима, ніби не розумів у чому річ.

– Про що ти?

– Навіщо ти сказав, що даси в борг? – Віра кипіла від обурення, її щоки почервоніли.

– А що такого? У них дитина занедужала, як я можу відмовити? – Льоша звільнив свою руку і з осудом подивився на дружину.

Віра тяжко видихнула. Льоша вкотре змушував її почуватися винною.

– Скажи, що помилився. Що немає такої суми. Що допоможемо, але не в тому обсязі, який вони очікували отримати.

– Як я таке скажу? Я вже пообіцяв.

– Вони більшість проблем собі вигадують, – обурилася Віра. – З хворою дитиною зараз може сидіти Коля, який не має роботи, а не Ганна. Та й зараз вони тут удвох. Де дитина?

– Студію їм не обов’язково винаймати, раз такі обставини. Можуть жити з матір’ю. Люди просто користуються твоєю добротою. Зверни увагу на нігті та вії Ганни!

Льоша замислився:
– До чого тут її нігті та вії?

Підслухай їх хтось зі сторонніх, то неодмінно вирішив би, що зла дружина проти того, щоб допомогти молодій сім’ї з хворою дитиною. Мабуть, Віра в їхніх очах була б чудовиськом, монстром. Олексія ж, як завжди, вважали чи не святою людиною з величезним добрим серцем.

Віра не знала, що її й без жодних підслуховувань вважали черствою, байдужою жінкою з крижаною душею.

Але ніхто з оточення не посмів би сказати їй це в обличчя через повагу до Льоші, який, добра душа, завжди допомагав і відгукувався на будь-яке прохання, був не жадібний і просто наївний.

З одного боку, Віра й полюбила Олексія за ці якості, з іншого боку – в сімейному житті його простота і довірливість сильно заважала.

Віра заварила чай і поставила маленькі порцелянові філіжанки разом із чайничком на тацю.

– Я втомилася пояснювати. – Віра була за крок від того, щоб сказати про те, що хоче подати на розлучення. Але взяла в себе в руки. – Поговорімо, коли гості підуть.

Льоша акуратно взяв тацю й відніс до вітальні. У вітальні сиділи гості. Альошини друзі – Коля та Ганна.

Колю нещодавно скоротили, а Ганна тільки-но вийшла на роботу після декрету і відпрацювавши два тижні, пішла на лікарняний. Молода сім’я була по вуха у боргах.

Подружжя платило іпотеку за квартиру, яку купили на етапі котловану, та тимчасово винаймали студію у спальному районі міста. Ну як тимчасово. Вже п’ять років. Будівництво багатоповерхівки тривало, забудовник не поспішав здавати квартири.

– Ситуація склалася така, що більше нема в кого просити допомоги. Дитина хворіє, Ганна взяла лікарняний. Я у пошуках. За іпотеку треба платити, за студію теж платити треба.

– Була б своя квартира, змогли б викрутитись. Але зараз немає грошей навіть не продукти та ліки. Вже не знаємо, на чому економити. Три місяці хліб без солі доїдаємо.

– Весь дохід йде на винаймання студії, – сказав Коля і взяв свою дружину за руку. Збоку вони нагадували зараз пару, яка згуртувалася перед проблемою. – Я все віддам, щойно вийду на роботу. Врятуєте?

– Скільки потрібно? – Льоша перейнявся проблемою і був готовий віддати будь-яку суму. Принаймні, у Віри склалося таке враження.

– П’ятдесят вистачить, – спокійно промовив Коля. Льоша не замислюючись кивнув. Така сума у ​​них була. Збирали на відпочинок. Хотіли побачити океан.

– Звісно, ​​допоможемо. На те ми й друзі, щоб у складні моменти підтримувати один одного.

– Ти справжній друг, – Коля зрадів і потис Олексію руку, Ганна зворушилася до сліз. Збоку можна було подумати, що він не гроші пообіцяв, а життя їм врятував.

Віра, почувши згоду чоловіка, поспішила на кухню. Вона могла б у пориві емоцій сказати багато, але вчасно прикусила язика. Не хотіла здатися грубою, скандальною бабою.

Жити з чоловіком марнотратом було дуже непросто. Льоша майже ніколи й нікому не відмовляв, виключення, коли в нього самого не було коштів. Але навіть тоді він був готовий зняти останню сорочку.

Вірі пригадалося весілля його сестри. Точніше – фінансові конкурси. Віра нічого не мала проти таких розваг. Зрозуміло, що молоді хотіли окупити весілля.

Але ведучий ніби за якимось наведенням з особливим завзяттям крутився навколо Льоші й постійно нагадував йому, що той знаходиться на весіллі у рідної сестри.

Хто допоможе молодшій сестрі, як не рідний брат? Адже, крім дядька та рідного брата, у неї нікого немає.

Загалом Льоша залишив на цих конкурсах близько десяти тисяч гривень. І коли був аукціон на шматочок торта, у його кишені не залишилося жодної гривні.

– Що ви, навіть сто гривень не запропонуєте? Ще брат називається. Найголовніший конкурс і не бере участі, – про професіоналізм ведучого не йшлося.

Він був близьким другом його сестри й погодився провести весілля по душевній доброті. А ось реакція винуватиці урочистості здивувала.

– Йому, мабуть, дружина не дозволяє, – сміялася наречена, проте в її голові були нотки докору, – ревнує. Що вдієш?

До речі, фінансових конкурсів було так багато, що з гостей ніхто нічого не запропонував.
Віра на той час мало не дихала вогнем від злості.

Сума в десять тисяч у Льоші в кишені була не випадково, його дядько чомусь у день весілля своєї племінниці вирішив повернути борг. Потім увесь вечір розводив руками й казав, що гроші віддав племінниці.

Після урочистості Віра сказала чоловікові все, що думала.

– Ти марнотратник! Витрачаєш гроші праворуч і ліворуч. Я розумію, що весілля твоєї єдиної сестри! Але ти не подумав, чому ведучий біля тебе постійно крутиться? Безсовісний! Чому дядько вирішив повернути борг саме сьогодні? Га? Мізки мати треба!

– Та що я зробив? – Льошка і не розумів причин обурення дружини. – Усі брали участь, як би я відмовився?

– Не варто було викладати всі гроші! Розум же має бути! Твої родичі вважають, що ти гроші лопатою гребеш. Так і користуватимуться твоєю добротою. Огидно!

– Та я сам і не зрозумів, як витратив усе. Важко відмовити, коли так наполягають. Вибач. І до чого тут мій дядько та сестра? А тим більше ведучий. У нього така робота. Даремно ти так… Вони про тебе ніколи нічого поганого не говорили.

Віра не знала, що їй ще сказати. До Льоші було не достукатися. А ще вона думала про те, чи має вона право так відкрито обурюватись.

Адже більшу частину доходу в сім’ю приносив Льоша. Він заробляв тим, що створював сайти, магазини, вебсервіси, розробляв дизайни. Віра ж працювала у пристойному ресторані кухарем. І все ж таки він заробляв більше.

Також згадувалися й інші ситуації, коли Льоша тринькав гроші зі спільного бюджету. Вівся на сльози тих, хто просить.

Часто прощав борги. Віра була не проти допомогти тим, хто дійсно цього потребував. Іноді брала участь у благодійності. Але воліла допомагати не грошима, а справами.

Відразу ставало зрозуміло, кому допомога справді потрібна, а кому ні. Але Льоша чомусь не помічав обману і не розпізнавав брехню. Судив усіх по собі й вірив у порядність людей.

Спочатку Віра мовчала, але останнім часом почала висловлюватися. Але це не давало жодних результатів. Чоловік дивився на неї так, наче вперше бачив. І вона почувала себе гидко.

Повернувшись до гостей у вітальню, Віра зайняла місце поряд із чоловіком і намагалася приєднатися до розмови. Їй не хотілося відверто грубити, але й мовчати вона більше не могла. Вирішила поставити кілька запитань.

– А малюк ваш де? – Запитала вона.

– У матері, – відповів Коля і подивився на Ганну. – Попросили сьогодні посидіти з ним. На жаль, любові моєї мами до онука вистачає лише на один день на тиждень. Погоджувалася б бачити дитину частіше, Ганні не довелося б брати лікарняний. Але їй терпіння не вистачає.

– Навіщо Ганна взагалі лікарняний взяла? – Надавши голосу наївності, запитала Віра. – Ти ж зараз без роботи. А маму зрозуміти можна, що, чим старша людина, тим складніше переносить шум. А діти – це завжди шум і гам.

– Я в пошуку роботи, – голос Миколи набув трохи ворожі нотки. Зауваження Віри його зачепило. – Все життя всі з онуками сиділи, й нічого. Та й у жінок краще виходить ладити з дітьми. Як я знайду роботу з дитиною на руках? Смішно.

– Видужає малюк і знайдеш роботу, – обережно додала Віра і відразу переклала тему, побачивши, як він стиснув кулаки. Найімовірніше, він, як і його мати, не жадав проводити час із примхливою дитиною.

– А зі студією у вас що? Багато господар просить?

– Та знахабніли… – відповіла Ганна. – Ні, вона попереджала, що підніме ціну, але ми думали, що на той час забудовник здасть будинок. Жадібна баба не увійшла в наше становище.

– Сподіваюся, подавиться своїми грошима. Ну нічого, я наостанок влаштую у квартирі хаос. Добре, що залишилося зовсім трохи протриматися. Усього пів року і заїдемо до своєї квартири.

– Я б на вашому місці, якщо оплата оренди за студію сильно б’є по кишені, на деякий час переїхала до свекрухи.

– Якщо ми, чужі люди, готові вам допомогти, то рідна мама не відмовить. Не треба нікому шкодити. Тим більше раз господиня попереджала.

Тепер у Ганни змінилося обличчя. Пропозиція Віри їй не те, що не сподобалося, скоріше розлютила.

– Я краще голяка по вулиці пробіжуся, ніж житиму зі свекрухою! Вже проходили цей етап. У себе у студії я вільна від наказів, коли хочу – посуд мию, коли хочу – речі перу.

– Свекруха не терпить, якщо в раковині гора з посуду стоїть. Почне мозок ложечкою виїдати. Скандал влаштує. Я намагаюся часто не мочити руки через манікюр.

– Коля піде замість тебе на лікарняний із дитиною. Ви переїдете до його матері. Вже економія яка! Пів року це не надто довго. Можна і вимити посуд за собою, якщо свекруха любить порядок, – Віра наче її не почула.

– Віра, ти в мене такий молодець, – Льоша підтримав дружину, – справді це не поганий вихід із ситуації, щоб ви не сильно влізли у борги!

– Правду кажуть, що над проблемами треба колективно думати. Я навіть про це не подумав би. Ви можете заощаджувати на оренді студії, – Льоша насупився.

Віра посміхнулася. Коля з Ганною переглянулись. Їм треба було щось відповісти.

– Відразу б сказали, що грошей давати не хочете! – не витримала Ганна. – Сам мий посуд на першу вимогу! Ще одна ділова знайшлася. Чужу біду руками розведу!

– Не треба так. Віра просто пораду дала, – Олексію явно не подобалося те, що відбувається. – Причому дуже слушну. Коля сказав, що не знає, на чому заощадити. Віра підказала. Не обов’язково дослухатися.

– Правильно про Віру кажуть. Жадібна баба і чоловіка під себе підминає. Нічого нам не треба. Без вас впораємось! Одразу сказали б, що допомагати не хочете. Не чекав від тебе, Льоша. Підкаблучником ти став.

Обличчя Льоші стало похмурим. Віра мовчала. Їй було все одно на обурення Колі та Ганни. Вони постійно чогось потребували й жили не по коштах.

– Пішли геть! – розлютився Олексій. – Обидва! Будете ще в нашій квартирі ображати мою дружину! Зовсім щось поплутали!

Коля підвівся і потягнув дружину за собою.

– Якби не хворий син, ми б у житті не попросили копійки! – огризнулася Ганна. – Ситуація така, що на жарознижувальне немає. А ви нелюди!

– Жадібна дружина і щедрий, але безхребетний чоловік – щасливий союз тигриці та ягняти. Ну, нічого прилетить до вас бумеранг через те, що на ліки дитині не дали!

– На нігті з віями знайшла, – сказав Льоша. – На ліки теж знайдеш!

Віра анітрохи не образилася на їхні образи. Навпаки, реакція чоловіка їй сподобалося. Він випроводив гостей і зачинив за ними двері.

– З глузду з’їхали. Нічого їм не дам! Я до них по-людськи, а вони, – нарікав Льоша. – Ти ж нічого такого не сказала…

Віра слухала, як чоловік обурюється і думала лише про те, чому раніше боялася говорити те, що думає. Щоб не з образами та агресією, а з логічними аргументами. Льоша не дозволив би нікому її ображати.

– Про що ти хотіла поговорити? – Запитав він.

Віра вже й забула, що думала про розлучення. Про втому від того, що чоловік завжди йде у всіх на поводі. Що накопичені на відпочинок кошти постійно комусь потрібніші, залишаючи їх без свята.

Льоша вперше її почув і зрозумів. З’явилася надія, що й надалі так буде. Головне – не скандалити, не ображати, а наводити розумні аргументи. Розумні аргументи розумна людина завжди почує.

– Про відпустку, – посміхнулася Віра. – Нам час відпочити.

Можливо в особі Льоші хтось впізнає і свого благовірного? Чи варто сподіватися на його виправлення, як вважаєте? Чи горбатого…

Пишіть в коментарях, що ви думаєте з цього приводу? Ставте вподобайки.