– Ти стала якоюсь безхарактерною… байдужою… Адже ти не була такою раніше. Ми вже 5 років живемо разом, але зараз мене починає дратувати ця твоя поведінка… Може, мені знайти іншу? — сказав чоловік з уїдливою усмішкою

-Де ти була? — спитав чоловік.
-У мами, – спокійно відповіла дружина.
-Знову? Ти останнім часом дуже часто сидиш у неї, — невдоволено заявив чоловік.

Дружина у відповідь промовчала.
– Ти стала якоюсь безхарактерною… байдужою… Адже ти не була такою раніше. Ми вже 5 років живемо разом, але зараз мене починає дратувати ця твоя поведінка… Може, мені знайти іншу? — сказав чоловік з уїдливою усмішкою.

– Як хочеш, – без емоцій відповіла дружина, накриваючи на стіл.

Така відповідь була для нього несподіваною. Він роздратовано підвівся з-за столу і вийшов з дому. Потім дістав телефон та набрав номер.

– Привіт, сонечко! Що робиш?
– Привіт, мій котик! Я нещодавно прокинулася. Дуже хочу тебе бачити, — ласкаво промовив жіночий голос з телефону.

– Дівчинко моя, вже їду до тебе, погодуєш мене? Я зголоднів.
– Звісно. Чекаю!

Він усміхнувся і сів у машину. Заїхавши по дорозі у квітковий магазин, він купив букет троянд, її улюблених…

Проїжджаючи повз перехрестя, він побачив жахливу аварію. Чоловіка везли на каталці, він був непритомний, а поряд дбайливо крутилася жінка.

Під враженням побаченого до нього прийшла незвичайна ідея. Він різко звернув на повороті та приїхав у лікарню до свого друга, який тут працював хірургом.

Зайшовши до кабінету, він попросив допомогти йому в одній справі.
– Слухай, мені тут спала на думку ідея… Хочу перевірити дівчину. Допоможеш мені?

Друг усміхнувся і подивився на нього з подивом.
– У тебе, крім дружини, є ще дівчина?
– Так! Кохана.

– Кохана? Раніше ти вважав дружину коханою.
– Це було давно. З того часу вона дуже змінилася.

– Гаразд, я тобі допоможу. Але я думаю, що твоя дружина – прекрасна жінка, а ти просто перестав її цінувати.

Він проігнорував слова друга.

Друг зателефонував із його телефону коханці.
– Алло? Любий, ти вже приїхав? – відповів жіночий голос.
– Добрий день. Вас турбують із міської лікарні. Чоловік потрапив у серйозну аварію, ваш номер був останнім викликом у його телефоні.

– Що трапилося? Він живий?
– Так, він живий, але через сильні ушкодження йому потрібно ампутувати обидві ноги. Ви приїдете?

– Вибачте, я не можу зараз приїхати, – розгублено заявила жінка. — До того ж він мені просто знайомий. Краще зателефонуйте його дружині. У телефоні має бути номер. А мені більше не дзвоніть, будь ласка.
Дівчина кинула слухавку.

Він сидів поряд і все чув. Він був у шоці від її відповіді.

Друг помітив його засмучення і запропонував:
– Якщо вже влаштували таку перевірку, давай подзвонимо твоїй дружині?
– Їй я тим більше не потрібний, вона так само кине мене.

– Це твої припущення. Давай спробуємо, тоді дізнаємось точно.
– Ну гаразд. Давай.

Лікар набрав номер дружини.
– Привіт, Діано!
– Привіт, Льошо!

– Тут така справа… Ти тільки не хвилюйся. Ігор потрапив у аварію.
– Він живий? Що з ним? — схвильовано спитала дружина.

– Він живий, але тяжкий стан, він у комі.
– Я зараз буду!

Друзі переглянулись.
– Ну що, продовжимо перевірку? – Запитав друга Ігор.
– Тобі цього мало?

– Мало. Впевнений, вона піде, коли зрозуміє, що все погано і як раніше не буде.

Друг глянув на нього і сказав:
– Невже ти довіряв своїй новій подрузі більше, ніж дружині?
Ігор промовчав, опустивши голову.

Нарешті, приїхала його дружина.
– Де він? Де ж він? — вона стривожено бігла коридором.

Її зустрів друг чоловіка.
– Будь ласка, заспокойся. Він у палаті. Ходімо.

Діана зайшла до палати та кинулася до ліжка. Він лежав без руху. Уся в сльозах, вона почала цілувати його руку і говорити:

– Любий мій, коханий, прокинься, прошу тебе. Тільки живи, благаю… Я так люблю тебе… Я не зможу без тебе жити… Знаєш, останнім часом я була такою мовчазною, бо мені подзвонила інша жінка. Вона сказала, що ти тепер із нею. Я хотіла, але не змогла піти. На душі було так порожньо, я була втрачена. Я не була у мами весь цей час. Я просто сиділа на дитячому майданчику, ходила по наших місцях… Я все пробачу чи відпущу, якщо захочеш… Тільки живи…

Тоді він не витримав, підвівся та обійняв її.
– Пробач мені, люба, який же я був сліпий… Я забув усе, що цінував у тобі, за що полюбив тебе колись… Сьогодні я зрозумів: ти — та єдина, яка допомагає мені вірити в себе і дає сенс у житті. Ти завжди мене підтримувала і розуміла, люба моя. Вибач мені, я більше ніколи не зроблю тобі боляче. І ніколи тебе не відпущу.