– Ти теж вважаєш, що нам краще розлучитися? – Запитала чоловіка Аріна. – А як інакше! Це ж не я накосячив, а твій батько! Чому я маю жертвувати через це своїм майбутнім? Заради чого? – обурився Станіслав

Аріна тільки-но поклала спати маленького Даньку і зайшла на кухню, щоб приготувати вечерю, як у двері подзвонили.

Вона відчинила – на порозі стояли свекри.

– Стаса немає, – сказала вона. – Він до шостої прийде.

– А ми не до Стаса, ми до тебе прийшли. Треба поговорити, – відповіла Олена Анатоліївна, сідаючи у крісло.

– Водички принеси. Краще з холодильника, – сказав Валерій Єгорович, займаючи друге крісло.

Аріна принесла свекру пляшку холодної мінералки та склянку і сіла навпроти них. “Як на суді”, – чомусь подумала вона.

– Аріно, ми до тебе добре ставимося і навіть у чомусь співчуваємо, але ти повинна розуміти, що в ситуації, що склалася, вам зі Станіславом краще розлучитися, – почала Олена Анатоліївна.

– Він молодий, кохання – це, звичайно, важливо, але згодом він сам буде тебе дорікати, що не зміг побудувати кар’єру.

– До чого тут я та його кар’єра? – Запитала Аріна.

– Не вдавай, що не розумієш, – сказав свекор. – Щоразу, коли начальство стане перед вибором, кого призначити керівником, чи порекомендувати на підвищення, знайдеться хтось, хто скаже: «Який Паньків? Який одружений з донькою того самого Омельченка»? І виберуть іншого.

– Ми нічого не маємо проти тебе особисто, але твій батько може зіпсувати кар’єру Станіславу. Причому назавжди.

– Ми просто дбаємо про сина, – додала свекруха. – Сподіваюся, що ти теж бажаєш Стасу тільки хорошого, і тому сама подаси на розлучення.

– Я вас зрозуміла і сьогодні ж поговорю з чоловіком, – відповіла Аріна.

– Мені здається, буде краще, якщо ти просто оголосиш йому про своє бажання розлучитися, – порадила свекруха.

– Я думаю, що це питання ми зі Стасом якось вирішимо самі. Дякую за візит, – Аріна встала, даючи зрозуміти, що розмова закінчена.

Коли свекри пішли, Аріна зазирнула у дитячу – син спав. Потім вона зайшла на кухню і прибрала в холодильник продукти, які дістала перед приходом чоловікових батьків.

Вона подумала, що вечерю сьогодні не готуватиме. Зважаючи на все, увечері відбудеться серйозна розмова, яка визначить, бути їх сім’ї, чи ні.

А три роки тому все було зовсім інакше.

Аріна та Стас зустрічалися вже рік. Вона тільки-но закінчила університет, а він до цього часу два роки працював у міській адміністрації, куди влаштував його батько. Сам Валерій Єгорович працював в одному з управлінь апарату обласного уряду.

У батька Аріни був свій бізнес – досить велика будівельна фірма.

Коли стало відомо, що незабаром відбудеться весілля Станіслава Паньків та Аріни Омельченко, багато хто казав, що влада одружується з грошима.

Може, збоку воно так і виглядало, але молодята були щасливі. Вони оселилися у двокімнатній квартирі Стаса, а через рік потішили батьків звісткою про те, що в сім’ї очікується поповнення.

Але все розсипалося того дня, коли їхньому синові Данилку виповнилося пів року. У компанії батька Аріни почалися неприємності.

Першою відвідала податкова, потім підтягнулися й інші органи контролю. Підняли протоколи всіх тендерів, у яких брала участь фірма Омельченка за останні п’ять років. І щось накопали. Причому щось настільки серйозне, що порушили кримінальну справу.

В результаті довелося виплатити величезні штрафи, для чого було продано активи компанії. Володимир Сергійович Омельченко отримав два роки умовно, і будівельна імперія, яку він зводив майже двадцять років, звалилася.

Після цього батьки Стаса вважали, що така рідня їм ні до чого. Справді, батько Аріни тепер працював на рядовій посаді в якійсь будівельній конторі, куди йому допоміг влаштуватися один із колишніх колег.

Стас прийшов додому у звичайний час, але після того, як він уникав дивитися їй у вічі, Аріна зрозуміла, що чоловік знає про візит своїх батьків та їх рішення.

– Ти теж вважаєш, що нам краще розлучитися? – Запитала його Аріна.

– Ну, може, хоча б тимчасово, поки ця історія не забудеться? Поживемо кілька років окремо, а потім буде видно, – відповів Стас.

– Зрозуміло.

– Що тобі зрозуміло? Ти хочеш, щоб я завжди сидів у цьому відділі роботи з молоддю? Загалом у мене були інші плани!

– І, зрештою, це не я накосячив, а твій батько! Чому я маю жертвувати через це своїм майбутнім? Заради чого? – обурився Станіслав.

– Не треба нічим жертвувати. Завтра я зберу речі, післязавтра намагатимуся з’їхати. І на розлучення сама подам, як і просила твоя мама. Але май на увазі: на аліменти я теж подам офіційно, – сказала Аріна.

– Навіщо? Я сам переказуватиму тобі. Можу навіть більше.

– Мені не треба більше! Нехай буде стільки, скільки належить по закону.

– Я ці два дні, доки ти збираєшся, поживу у батьків, – сказав Стас і пішов.

Аріна подзвонила мамі й з її допомогою швидко зібрала речі сина та свої. Наступного дня надвечір вони вже звільнили квартиру Стаса.

Вона не стала затягувати й відразу подала заяву на розлучення та на аліменти. Розлучили їх порівняно швидко – мабуть, старший Паньків приклав до цього руку.

Але для Стаса стало повною несподіванкою, що він, крім аліментів, мав виплачувати додаткову суму утримання колишньої дружини, поки Данилу не виповниться три роки.

– Ти хочеш сказати, що твої батьки не прогодують тебе? – обурилася Олена Анатоліївна.

Вона зателефонувала Аріні відразу після того, як рішення суду набуло чинності.

– Я вимагала лише те, на що маю право! Протягом наступних двох років Стас платитиме, що належить, потім – лише аліменти, – відповіла Аріна.

Тепер вона з Данею жила у своїх батьків. Батько та мати працювали, Аріна займалася сином та вела будинок.

Найбільше вона боялася, що Стас та його батьки захочуть спілкуватися з дитиною – вона не могла уявити, що їй доведеться віддавати сина на цілий день, а то й на всі вихідні.

Але, на її подив, ні батько, ні бабуся з дідусем Данилком не цікавилися. Колишня свекруха після розлучення подзвонила їй лише двічі.

Перший, – коли вмовляла відмовитися від грошей, і другий, – коли Олена Анатоліївна зажадала, щоб Аріна після розлучення повернула собі дівоче прізвище і на нього перереєструвала сина.

– Ми не хочемо, щоб прізвище Паньків навіть побічно було пов’язане з вашою родиною, – сказала вона.

– Олено Анатоліївно, можливо, колись я це зроблю, але зараз бігати різними інстанціями, збирати довідки мені ніколи, – відповіла Аріна.

І вона зробила це, але лише за п’ять років. Тому що вийшла заміж.

До цього часу сім’я вже перебралася жити в інше місто: купили нову квартиру, мама Аріни влаштувалася на роботу до міської поліклініки – вона була лікарем-терапевтом.

Батько відкрив індивідуальне підприємство, набрав невелику бригаду та почав займатися ремонтом та будівництвом дач та приватних будинків.

Стас продовжував платити аліменти, але зустрічатися із сином так і не захотів. Аріна чула, що він одружився і що статус його нинішньої дружини цілком влаштовує його батьків.

Ну й прапор їм в руки. Хочеться сподіватися, що це не на довго – бо кожному повернеться за вчинки його…

Пишіть в коментарях, що ви думаєте з цього приводу? Ставте вподобайки, залишайте коментарі. Якщо бажаєте читати цікаві історії – підписуйтесь на сторінку!