– Ти взагалі про нас думаєш? Чи тільки про себе, кохану? Крем їй знадобився! Краще б на щось корисне гроші  витратила, наприклад, моїм батькам допомогла! – Репетував чоловік

– Максиме, будь ласка, відпусти мене… Ми намагалися побудувати сім’ю, але в нас не вийшло. Навіщо мучити одне одного? Давай просто розбіжимося?

– Та зараз! – посміхнувся чоловік, – розмріялася. Я тебе не відпускаю. Ти моя дружина, я твій чоловік і в нас сім’я. Тобі що, живеться погано? А може, ти мене розлюбила? Чи хтось у тебе є? Відповідай, коли тебе питають!

Ольга сиділа на краєчку дивана, нервово смикаючи край пледа. Після чергового скандалу з чоловіком їй хотілося просто випаруватися, взяти та назавжди зникнути з його життя.

Можна було, звичайно, розвестися… Але рішучості подати заяву Ользі не вистачало. Два роки шлюбу їй здавалися тепер страшним сном, особливо важко жилося останні шість місяців.

Максим якось несподівано перетворився на безжального домашнього «царка», котрий щодня знаходив нові приводи для причіпок.

Сьогодні вранці все почалося з невинної, начебто, ситуації. Ольга замовила собі новий крем для обличчя.

– Знову витрачаєш гроші на нісенітницю? – Почула вона голос чоловіка, коли повернулася додому з посилкою.

Ольга спробувала пояснити, але Максим не слухав.

– Ти взагалі про нас думаєш? Чи тільки про себе, кохану? Крем їй знадобився! Краще б на щось корисне гроші  витратила, наприклад, моїм батькам допомогла!

– Максе, ну чому відразу так? Я ж працюю, маю свої гроші. І твоїм батькам я завжди допомагаю, ти ж знаєш.

– Та що ти там допомагаєш? Мізер їм переказуєш! А їм реальна допомога потрібна, розумієш? Ти егоїстка, Оль! Тільки про себе й думаєш. Ти майже все, що заробляєш, спускаєш на мазанки для пики, та на ганчірки!

Голос його міцнів, очі метали блискавки. Ольга не витримала та розплакалася. Максим, як завжди, грюкнув дверима, залишивши її наодинці зі сльозами та почуттям повної безпорадності. Він завжди так робив – спочатку доводив, а потім просто йшов…

…Оля добре пам’ятала, як усе починалося. Максим здавався їй ідеальним, – уважним, дбайливим, люблячим. Але поступово щось змінилося. Чи, можливо, вона просто не бачила справжнього Максима раніше?

Увечері Максим повернувся. Ольга сиділа на кухні, пила чай.

– Ти що, знову ревіла? – Запитав він, не дивлячись на неї.

– Ні… Просто ти мене образив…

– Я образив? Сама винна. Потрібно думати, що робиш.

– А що я роблю не так? – тихо спитала Ольга.

– Все! Ти взагалі не намагаєшся! Я працюю, втомлююся, а ти? Півдня по клавіатурі клацаєш, півдня вдома сидиш!

– Я теж працюю, і не менше за тебе, – заперечила Ольга, але відразу пошкодувала про це.

– Та що там твоя робота? Дріб’язок отримуєш! А я сім’ю забезпечую! Ти повинна це цінувати, Оль. А я від тебе за весь час нашого шлюбу навіть дякую не чув! Хоча я заслужив!

– Я ціную, Максе… Але це не означає, що ти можеш так зі мною розмовляти.

– А як я маю з тобою розмовляти? Ти завжди незадоволена. І бісить мене твоя звичка сльози вічно лити! Ти чого мене виставляєш монстром?

– Максиме… Річ у тім, що це ти постійно незадоволений! Я боюся сказати, боюся щось купити, боюся навіть відпочити вдень.

– Я прилягти не можу по обіді! Якщо ти про це дізнаєшся, ти ж репетувати відразу почнеш! У мене психіка не залізна, я вже не контролюю себе!

– Ой, не ний! Вічно ти із себе жертву робиш! Нудить мене вже від цього!

У його голосі звучала така огида, що Ользі стало фізично боляче.

– Я не розумію, що відбувається, – прошепотіла вона, – чому ти так зі мною?

– Ти роби все нормально, мене не біси, і все буде добре.

Ольга подивилась на нього. В його очах не було більше ні тепла, ні кохання. Лише роздратування.

– Може, нам варто про це поговорити? – Запропонувала вона, – сходити до сімейного психолога?

– Психолог? Це тобі до психолога треба. Ти ж ненормальна, – відрізав Максим, – вічно вигадуєш проблеми на порожньому місці!

Після цих слів Ольга твердо вирішила, що їй час іти. Чоловік нашвидкуруч поїв і пішов дивитись телевізор, а вона дістала свій старий блокнот і почала складати план втечі. Потрібно було все ретельно продумати.

Наступного дня Ольга вийшла з дому раніше, ніж зазвичай. Вона вирішила зайти в кафе, посидіти в тиші й упорядкувати думки. Замовивши філіжанку кави, вона відчинила блокнот і почала писати.

– Крок перший: знайти роботу із частковою зайнятістю. Потрібно більше грошей, ніж зараз. Крок другий: найняти невелику квартиру чи кімнату. Крок третій: зібрати речі. Четвертий…

– Оль? – Почула вона знайомий голос.

Піднявши очі, вона побачила свою колишню однокласницю, Світлану.

– Світлано! Яка зустріч!

– Давно не бачились, – усміхнулася Світлана, – що робиш? Працюєш тут?

– Ні, зайшла ось посидіти, подумати, – ухильно відповіла Ольга.

– Щось сталося? Виглядаєш не дуже. Занедужала?

Оля вже сто років не чула слів підтримки. Батькам вона не скаржилася – не хотіла засмучувати, а подруг Макс потихеньку всіх віднадив. Ольга, не витримавши, розплакалася:

– Світлано, у мене все дуже погано. Чоловік мене просто зводить, постійно критикує, принижує. Я більше не можу це терпіти. Боюся, що руки скоро розпускати почне. Замахується під час сварок іноді…

Оля скаржилася, а Світлана її уважно слухала, не перериваючи.

– Я хочу піти від нього, – продовжила Ольга, – дуже хочу, Світлано! Але мені лячно. Не знаю з чого почати. Як жити потім?

– Оль, біжи! Ти не хвилюйся, я тепер тебе не залишу. Допоможу чим зможу.

– Правда?!

– Звісно! По-перше, ти не залишишся сама. Приїдь до мене, поживи якийсь час. Адресу пам’ятаєш? По-друге, не бійся звертатися по допомогу. Є безплатні психологічні консультації для жінок, які постраждали від чоловіків-тиранів.

– Я навіть не знала про це, – зізналася Ольга.

– Тепер знаєш. І головне – вір у себе. Ти сильна, ти впораєшся.

Після роботи вони знову зустрілися. І Оля, після двогодинної розмови, наче стала іншою людиною.

Увечері, коли вона повернулася додому, Максим уже на неї чекав. Він сидів у кріслі та дивився телевізор.

– Де була? – Запитав він, не обертаючись.

– Гуляла, – відповіла Ольга.

– Щось ти занадто часто гуляти почала. Коханця завела?

У її грудях все похололо.

– Ти що таке кажеш? – обурилася Ольга.

– А що? Я не здивуюсь, якщо загуляла. Ти в нас спритна.

– Максиме, годі, – втомлено сказала Ольга, – я більше не хочу це слухати.

– А що ти хочеш слухати? Компліменти? Обійдешся.

Ольга зробила глибокий вдих і намагалася зберігати спокій.

– Максиме, нам треба поговорити.

– Про що? Про твої зради?

– Ні, про нас. Про наш шлюб.

– І що ти хочеш сказати?

– Я хочу розлучитися.

Максим здивовано глянув на неї.

– Що ти сказала?

– Я сказала, що хочу розлучитися. Я більше не можу так жити. Ти постійно мене принижуєш, критикуєш. Я нещасна поряд з тобою.

– Ти з глузду з’їхала! Та хто ти без мене? Ніхто! Ти повинна бути вдячна за те, що я з тобою живу.

– Я нікому нічого не винна! Я хочу бути щасливою!

– Щасливою? Ти думаєш, ти будеш щаслива без мене? Ти помиляєшся. Ти нікому не потрібна. Розумієш?

Ольга промовчала. Вона більше не хотіла сперечатися. Вона вже все вирішила.

– Я завтра йду, – спокійно сказала вона.

– Куди ти підеш? – Закричав Максим, – де ти житимеш? Ти ж жебрак!

– Це не твоя справа. Я розберуся.

– Та я тобі життя не дам! – заревів Максим, – я тебе знайду і примушу пошкодувати про те, що на світ з’явилася! Безсовісна! Я тобі все дав, я тебе в люди вивів, а ти!

Ольга не відповіла. Вона просто обернулася і пішла у спальню. Потрібно було зібрати речі.

Максим залишився ночувати у вітальні. Вночі Ольга не могла заснути – лежала в ліжку і дивилася в стелю. У голові крутилися різні думки.

Вона боялася майбутнього, боялася залишитись сама, боялася ніколи не зустріти своє щастя. Але найбільше вона боялася лишитися з Максимом.

Вранці Ольга прокинулася рано. Встала, вмилася, одяглась і пішла на кухню. Максим уже сидів за столом і пив каву.

– Ти нікуди не підеш, – сказав він, – навіть не думай тікати, поки я буду на роботі!

– Я вже все вирішила, – відповіла Ольга.

– Я тобі не дозволяю!

– Досить, Макс …

– Ти що, не розумієш, що я тобі кажу!

Максим підвівся з-за столу і підійшов до неї. Ольга злякалася.

– Не підходь до мене, – попросила вона, – Максе, відійди!

Максим штовхнув її на стіну. Ольга вдарилася головою і впала на підлогу. Чоловік, котрий ще нещодавно коханий, заніс над нею кулак. Ольга заплющила очі та приготувалася до гіршого.

Ольгу врятувала поліція – почувши рано-вранці нестямні крики, пильні сусіди викликали правоохоронців.

Жінку відвезли в лікарню. Ольга, як тільки виписалася, відразу подала на роз. лучення– сімейне життя закінчилося крахом…

Не чекайте непоправного, не бійтеся залишитися самотньою, – краще так, ніж жити з таким опудалом, та кожну хвилину боятися зробити щось не так. Робіть рішучі кроки до свободи, – і буде вам щастя…

А ви що скажете з цього приводу? Пишіть свої думки в коментарях. Ставте вподобайки.