– Ти зобов’язана йому відписати половину квартири, бо він тебе забезпечував у декреті! – заявила свекруха

Ми прожили у шлюбі сім років. Жили у моїй квартирі, яка мені дісталася у спадок від бабусі. Ремонт зробили мої батьки, тож чоловік не вклав у житло жодної копійки.

Свекруха лише притягла старий килим нам у подарунок. Вона вирішила, що зі своєю місією впоралася. Всі ці нюанси мене не хвилювали, адже виходила я заміж з великого кохання.

Мама мене дуже довго відмовляла, але я все одно зробила по-своєму. Загалом, любов затьмарила мені здоровий глузд. Батьки вмили руки й, просто змирилися з моїм вибором.

Спочатку ми цілком непогано жили. Відпочивали, працювали, та будували плани на майбутнє. І навіть дріб’язкові причіпки свекрухи мене не хвилювали. Я цей період люблю згадувати, адже була по-справжньому щасливою.

Відразу хочу наголосити, що чоловік не був здобувачем. Він постійно змінював роботу, або, взагалі, просиджував штани на дивані. Свекруха, звісно, ​​йому підтакувала й казала, що син не може знайти гідну роботу.

– Треба щось гідне знайти, а не працювати за три гривні, – казала вона.

Дійшло до того, що мені потрібно було йти в декрет. І як жити? Тоді чоловікові довелося відірвати свою п’яту точку від дивана. Роботу він знайшов швидко, але не прибуткову.

– Це тимчасовий захід, потім щось краще знайду, – говорив він.

Якби не мої батьки, ми не пережили б декрет. Нам не вистачало зарплати чоловіка навіть на саме необхідне. Роботу він так і не змінив, та ще і його сестра завжди паслася біля його кишені.

– Хто мені допоможе, як не брат? – обурювалася вона.

Мої батьки підтримували нас фінансово, та купували все необхідне для дитини. Мій тато повністю обладнав дитячу. Візок, ліжечко, та інші дорогі речі, теж були куплені їхнім коштом. А що свекруха? Змусила чоловіка робити їй ремонт!

– А коли, як не зараз? Після появи дитини він стане не частим гостем у моєму будинку, – виправдовувалася родичка.

Але, навіть, після появи сина нічого не змінилося – чоловік цілодобово перебував у свекрухи. Чомусь чоловік сестри у ремонтних справах, взагалі, не брав ніякої участі.

З дитиною я справлялася сама. Мама працювала, а свекруха мала свої турботи. Чоловік вдавав, що постійно зайнятий, а його сестрі, я б і сама дитину не довірила.

Коли я вийшла на роботу, моєму щастю не було меж. Я просто втомилася брати гроші у батьків.

Тільки я працевлаштувалась, як чоловік звільнився. Він пішов із роботи за власним бажанням. Чоловік годував мене обіцянками, що скоро знайде інше місце, але я його дуже добре знала, щоб у це вірити.

Через постійну нестачу грошей ми почали часто сваритися. Після кожного скандалу, чоловік йшов ночувати до свекрухи. Вона мені дзвонила і висловлювала своє невдоволення:

– Він горбатив, поки ти вдома три роки сиділа. А як без роботи залишився, то одразу не потрібен, так?

По-перше, чоловік ніколи не горбатив. Якби це було так, ми не жили б у злиднях. А вона жодного разу онукові, навіть, фруктів не привезла – все для своєї донечки зберігала.

Ми посварилися так, що я вперше замислилася про розлучення. Я взагалі не розуміла, що мене тримає біля такої людини. Не було ні кохання, ні фінансової залежності.

Я розуміла, що розлучення мене просто позбавить проблем. Коли я оголосила про своє рішення чоловікові, він не став суперечити – просто пішов до мами.

Мої батьки були раді, що я нарешті зважилася на цей крок. Вони пообіцяли мене підтримувати. А ось свекруха прийшла в сказ. Мало того, що сестра чоловіка заміж зібралася, то ще й синок повернувся.

Вона вирішила, що я маю відписати її синові половину квартири, щоб він мав своє житло.

– Ти зобов’язана йому відписати половину квартири, бо він тебе забезпечував у декреті! – заявила свекруха.

А чому я мушу це робити? Яке відношення має чоловік до моєї нерухомості? Тим більше він ніколи мене не забезпечував. Годували й напували мене, як висловлювалася свекруха, мої батьки.

Я дала зрозуміти родичці, що ділитися своїм майном не збираюсь. Нехай “родичі” розв’язують свої проблеми без мене. Однак, вони не вгамовуються! Дзвонять мені з різних номерів і погрожують.

Мені так хочеться швидше розлучитися і позбавитися цієї сімейки. Як вони мене дістали! Нехай тепер мама тягне на своїй шиї коханого синочка! Я слушно міркую?