У 18 років закохалася у хлопця, який одразу почав говорити про дітей, а потім дізналася від подруги, що він одружений і має дітей…

Мені 18 років. Він значно старше. Мені все одно, мені не потрібні поради. Ми регулярно зустрічаємося, він говорить мені про дітей. Які вони бувають.

Йому цікаво, що я думаю про це. Я не думаю, тим більше про дітей. Я думаю про нього. Я закохалась. Після занять, зустрічаю подругу, вона бачила його з коляскою і супутницею. Напевно, це сусідка.

Я ще йому вірю. Даремно. Це дружина і дочка. Це я дізнаюся набагато пізніше, а поки я сподіваюся. Вирішую запитати в лоб. Він каже, що не одружений.

Запитувати більше боюся, ця недовіра, воно ображає. Минає тиждень, ми стали коханцями. Він згадав ту розмову, так, він одружений, чому тепер говорить про це.

Я міцніла, йду додому, мені хочеться в душ, соромно. Мене обдурили. Гаряча вода гладить тіло. Душа замерзла. Минуло півроку. Відносини ті ж.

Я вагітна, позбуваюся від цього. Противно. Він пропонує гроші, не беру. Він теж противний. Минуло десять років. Їду в машині, назустріч він. Обіймає її, не дружину. Мені сумно. Я йду до душу. Все в минулому, не шкода. Мою душу гріє справжня любов. Подумки я все вимовляю йому.

Засинаю. Я інша, я вірю в хороше.