У 19 років я познайомилася з Вадимом, закохалася одразу, наші відносини були казкою, але одного дня виявилося, що він одружений

Одружений чоловік – не твій чоловік.

Дорогі читачі моєї статті хочу вам розповісти історію зі свого життя, яка мене навчила надалі не будувати відносин з одруженими чоловіками. Я думаю це дуже актуальна тема, багато зараз подумають, що чому б і ні! Це ж так хвилююче, емоційно, і захоплено коли до тебе йде чоловік з родини! Так так буває, але дуже рідко.

У більшості випадків одруженим просто з вами комфортно! Коханки, дівчата на стороні це як тихий заплив, де не буває шторму. Де тихо, спокійно, немає ніякої битовухи, неголених ніг і скандалів.

Моя історія почалася перед Новим Роком в 19 років. Я зустріла його, він був старший на 6 років. Відносини розвивалися як в казці. Він був настільки “казковий”, що я просто заглядала йому в рот. Зараз я розумію, що можливо вік, може відсутність досвіду в стосунках мені так здавалося. В голові була одна любов, мрії, весілля, діти, померти в один день. Аж смішно згадувати.

І в один прекрасний день-8 березня мені подзвонила його дружина! Дружина? Так, дружина. Побачивши її номер на телефоні, він просто вибіг на вулицю і дуже довго їй щось говорив. По дорозі додому, я все таки випитала, хоча він не дуже хотів розповідати хто дзвонив. Він не хотів говорити, відмовлявся і в підсумку сказав – Дружина. Сльози, істерика. В ту мить я подумала, що просто обрушився весь світ навколо мене. Але через хвилину він мене добив словами, що у нього є дочка.

2 тижні істерик і депресій. Мама мене водила де тільки могла, щоб я тільки забула це все. Купувала мені речі. Я сиділа на заспокійливому. Але легше не ставало. У підсумку через три тижні ми зійшлися. Він розповідав, що вони давно не живуть, що їх пов’язує лише дитина. І йому навіть було легше від того що я все знаю. Коли приїжджав в вихідний, а дружина дзвонила -і казала, що захворіла донька він просто їхав. І не треба було брехати. В результаті у нас тривали відносини з моменту примирення 7 місяців.

Вони вже не були такими легкими, кожен раз вона вставала між нами.
Восени продзвонив дзвінок-дзвонила дружина. Образи посипалися на голову, із звинуваченнями що я пристала до її коханого чоловіка і не даю проходу! І це за її словами так він їй розповідав. І ми домовилися про зустріч, щоб поїхати до нього і розібратися на місці.

Я погодилася, бо мені вже набридло це все. Приїхавши до нього-він звичайно обімлів побачивши нас разом, при розмові – ти вибираєш її або мене, він вибрав дочку. Дочку тобто і її. Розвернувшись я пішла і навіть нічого всередині не стислося, я вже звикла. Тому що, дівчата дитина завжди буде на першому місці!

Він знову приїхав, знову все по новому колу. Через три місяці я просто зробила візу і поїхала в Німеччину на пів року. Він не вірив до останнього. Через 2 місяці перебування там. я зрозуміла що ніякої любові то і немає. А він чекав, писав, дзвонив і зустрів мене на вокзалі. І дружина мені дзвонила, розшукувала його.

Потім я полетіла через тиждень відпочивати, не сказавши йому ні слова і так наші відносини зійшли нанівець, але дзвінки постійні. Через пів року ми вирішили спробувати знову. Але нічого не вийшло, тому що я не заглядала вже йому в рот! Ми бачилися потім, зідзвонювалися, при зустрічах він говорив, що не може забути мене, але вже було пізно.

Вже пройшло 10 років, ми вітаємо одне одного зі святами, у мене сім’я, а він один, все відповідав на дзвінки дружини.