У будь-якому разі, мама та Наталя не винні в тому, що брат та Віка паразитами виросли! Вони винні лише в тому, що довго їх на своїх шиях тягли

– Стривай! Нічого не зрозуміла. Їх вигнали через тебе?

– Не через мене, це Наташа язиком тріпає, що через мене. Причину вигадала, бо просто так вигнати – кишка тонка, – скривилася мама.

– Вигнала, все-таки! Давно вже час! Їм обом по тридцять років, скільки можна з батьками жити?

Брат і його дружина люди, як би трохи м’якше сказати, до життя не дуже пристосовані. Гуляки, марнотратці, про завтрашній день зовсім не думають, причому що він, що вона.

Брат любить різні заходи, любить клуби, з Вікою якраз у клубі познайомився. Вони – одним миром мазані. Бажають гуляти, веселитися, розважатися, тусуватися.

Про майбутнє не думають. Про проблеми не думають. Вважають, що все саме вирішиться, та налагодиться.

Брату двадцять чотири роки, коли він привів до мами Віку, я вже мешкала окремо. Мама повірила у казки брата про тимчасове проживання.

Два з половиною роки вони у мами прожили, на шию до неї сіли, гроші у борг постійно просили. Спочатку, хоч якісь продукти купували, а потім перестали.

За квартиру платити – грошей нема, мама нехай оплачує, а брат обіцяв, що обов’язково віддасть гроші потім.

Набридли мамі ці два паразити, тож вона їх виставила. Дала певний термін, щоби з’їхали, а вони до останнього тягли, нічого не шукали, їздили, розважалися.

Останній день із цього терміну настав, а вони до клубу поїхали. Повернулися лише наступного дня. Мама встигла замки змінити, брата та Віку впустила на дві години, щоб речі зібрали.

Вони обидва плювалися, обурювалися, але терпіння у мами пішло в мінус.

Перебралися брат та Віка до Наталі, це мати Віки, вона ж – теща брата. З мамою вони спочатку, навіть спілкуватися не хотіли, вважали, що вона з ними по-свинськи вчинила.

Мама чекала, що й Наталя їх пожене. Якщо у мами поводилися “не важливо”, то і в іншому будинку така ж поведінка буде.

Наталя почала мамі дзвонити, щоб висловлюватись та скаржитися, на їхню поведінку. Чим довше брат і Віка жили в тещі, тим більше було скарг.

У результаті все стало так, як було у мами: грошей винні, жеруть, а продукти не купують, за квартиру рахунки ігнорують, постійно розважаються! Мама порадила гарний засіб — копняка під зад!

– Наташі їх шкода. Каже, що вони недолугі, а якщо відправити в самостійне плавання, то одразу ж підуть на дно, – казала мені мама.

Не знаю, чому такий брат. Я, наприклад, нормальна, мама – також. У Віки мама працює, з простягнутою рукою не стоїть. Брат та Віка, якісь браковані, аби отримати й не платити – дармоїди.

Головне, що працюють обидва, але користі від цього нуль, завжди без грошей. Зате на гулянки та вбрання гроші є. Гнати таких, одразу пріоритети розставлять!

Останні кілька місяців Наталя вимагала від мами, щоб вона якось вплинула на паразитів. Поговорила, попередила, що так не можна, щоб достукалася до них.

– Якби я могла, то давно б вплинула, ще коли вони зі мною жили! Їм навіщо напружуватися, якщо дах над головою є і вдома все одно нагодують? – Відповідала мама Наталі.

Прохання братової тещі трансформувалися в ультиматум, поставлений мамі: або мама їх наставляє на істинний шлях і вони виправляються, або Наталя їх виселить.

– Хай виселяє! Нехай! Їм на благо буде! Дивишся, порозумнішають! Чи багато по клубах з вокзалу і на порожній шлунок потанцюєш? – відповіла мама на ультиматум.

Наталя паразитів вигнала! Але сказала їм, що це не її воля, а це старання матері. Мама, нібито, давно тисне і наполягає, щоб вони були відправлені на вільні хліби.

Наталя вже втомилася, тож здалася під натиском мами. Виходить, сваха захотіла гарною в очах паразитів залишитися: не винна вона, її підставили, ой, змусили! Наскільки гнучка совість у людини, аж заздрю!

Мамі Наталя сказала, що вигнала паразитів через те, що мама відмовилася на них впливати. Цікаво, хоч самій собі вона може сказати правду і визнати, що вигнала заради себе? Чи там інша, третя версія причини виселення?

Мені, якщо чесно, здається, що у брата та невістки проблеми не лише з міцними напоями. Вони працюють, щоб були гроші на гулянки, і не факт, що на їхніх гулянках лише напої та танці.

Усі знають, що Віка якось була у положенні, але вони вирішили не мати дитину. Кажуть, дітей поки що не хочуть! Хоч так! Хоч діти не страждатимуть через таких батьків!

Живуть брат та Віка у якихось друзів. Поки що їх, мабуть, терплять, але як довго це триватиме? Вони ображені на всіх, ніхто їх, бідолах, не любить, материнське кохання – насправді порожній звук!

Нічого. Все одно їм доведеться за розум взятися. Щоправда, можливий і менш депресивний варіант: не дай Боже, погодяться на великі заробітки, та отримають великі терміни.

У будь-якому разі, мама та Наталя не винні в тому, що брат та Віка паразитами виросли! Вони винні лише в тому, що довго їх на своїх шиях тягли!

Я, звісно, бажаю братові, щоб він схаменувся, поки не пізно! Але, на жаль, своїх мізків йому не позичиш…Як його напоумити? Можливо хтось стикався з такою ситуацією?