– У мене дві пропозиції! – Незворушно видала свекруха. Ваш будинок можна здати, це буде дорожче. Я давно займаюся з нерухомістю, допоможу. Напишеш довіреність, здамо. А жити будете у квартирі поруч зі мною. – Дві кімнати вам поки що вистачить. Там ремонт потрібен після мешканців, але це все можна вирішити. Зробимо, гроші зі здачі будинку підуть на це, але я втрачу доходи, так що решта – теж мені

Лариса провела чоловіка на роботу, а сама сіла за комп’ютер. Вона працювала віддалено, в офіс їздила раз на тиждень, а то й рідше. Потрібно було закінчити переклад і розпочати новий.

Минула приблизно година, у передпокої почулися якісь звуки. Лариса поспішала вийти, подумала, що Олег щось забув. Біля дверей стояла його мати.

– Доброго ранку, Тамаро Олексіївно. А як ви сюди потрапили?

– Доброго. А чому ти вдома? Чому не на роботі?

– Я працюю, а ось що ви тут робите?

– Просто прийшла подивитись.

– Ви в нас були вчора. Невже знову таку дорогу подолали. Вам же не подобається віддаленість від міста. Чи хотіли застати мене зненацька, чи думали, що я на роботі?

– Не подобається! Центр міста для життя найпривабливіший.

– Ви не відповіли на моє запитання?

– Я прийшла поговорити.

– Із ключами?

– Мені їх син дав.

– Я поговорю з ним, а поки залиште їх мені.

– А ти не така, як я думала.

– Ви прийшли говорити, чи перевірити мій дім? Мені треба працювати.

– Поговоримо. Будинок у тебе гарний, дорогий.

– Дякую моїм батькам!

– Знаю, але й ми не бідні, маємо деякі активи. Будинок хороший, господиня ти, напевно, нормальна, зможеш і в іншому місці все облаштувати.

– Ви на що натякаєте? Щось я не помітила, що Олег хоче жити у місті!

– У мене дві пропозиції. Ваш будинок можна здати, це буде дорожче. Я давно займаюся з нерухомістю, допоможу. Напишеш довіреність, здамо. А жити будете у квартирі поруч зі мною.

– Дві кімнати вам поки що вистачить. Там ремонт потрібен після мешканців, але це все можна вирішити. Зробимо, гроші зі здачі будинку підуть на це, але я втрачу доходи, так що решта – теж мені.

– Цікавий поворот! А другий варіант?

– Другий ще краще. Будинок продати та купити квартиру. Я підберу варіанти, ви ще й з грошима залишитеся.

– Браво! А тут сьогодні ви навіщо? Випадково не покупця знайшли?

– Ще немає. Спочатку треба написати оголошення, з фотографіями…

– Ви за фотографіями? А мене ви не забули спитати? Цей будинок купили мені батьки! Він вам не належить, щоб так розпоряджатися. Олег знає, що ви тут?

– Знає. Але сьогодні п’ятниця, ти маєш бути в офісі.

– Не завжди. Отже, ви все хотіли провернути без мене. А коли ви збиралися мені сказати?

– Я вже й варіанти підібрала, ось дивись. – свекруха дістала з сумки телефон.

– Я нічого не дивитимуся!

– Треба думати не лише про себе. Час і про сім’ю подумати, про чоловіка. Він щодня їздить на роботу.

– Їздить! Усі їздять. До міста десять хвилин, містом ще стільки ж. Разом двадцять. Від вашого будинку до його офісу тягнучки щоранку цілу годину. Олег хоче переїзду?

– Захоче!

– Так він нічого не знає! А як він дав вам ключі?

– Мій синок такий довірливий, я сказала, що готую сюрприз. Він мамі довіряє.

– Та ви обдурили його! До речі, ви ще не повернули мені ключі. Давайте, поки не забули. – Лариса простягла руку, й свекруха неохоче поклала туди ключі. – Ви випадково не зробили дублікат?

– Ні.

– Мені треба працювати, а ви мене відвернули. Не затримуватиму вас.

– Ти подумай над моїми пропозиціями.

– Я думаю швидко. Дім мій. Це буде завжди так. У Олега є квартира, вона тільки його. Ми вже вирішили, де нам жити.

– У нього квартира? А чому я нічого не знаю?

Лариса зрозуміла, що сказала зайвого. Олег попереджав, що мати не знає про наявність у нього квартири.

Увечері довелося з’ясувати все в Олега.

Виявляється, на квартиру він накопичив сам. Почав ще зі шкільних років. Усі кишенькові гроші, всі підробітки, подарунки, все складалося. Подарунки він просив дарувати грошима. Родичі не бідували, суми були чималі, а він був ще дитиною.

– І скільки років ти накопичував?

– Із тринадцяти. Пацани витрачали на тютюн, шоколад, напої, розваги, а я почав працювати. Збирав і шкодував, що раніше не почав. Потім був інститут, працював, писав курсові, контрольні за гроші.

– Одразу після інституту я купив квартиру. Тоді вже у мене була постійна робота, іпотеку дали без проблем. Квартиру здав і все виплатив.

– А чому мама каже, що ти довірливий?

– Якби я був довірливим, то мати давно позбавила б мене квартири. Вона звикла тримати все у своїх руках. Квартира батька давно записана на неї, його спадкова квартира від батьків зараз теж належить їй.

– Повний контроль, усе її. Лише її! Моя машина також її. Тож у нас з тобою скоро буде своя машина, а цю я віддам мамі.

– А про ключі – вибач. Мама хотіла сюрприз влаштувати, у мене незабаром день народження. Більше не повірю їй.

– І ти вибач, якось саме вилетіло про твою квартиру.

– Все таємне стало явним. Мама буде в сказі. Особливо після покупки машини.

– Ти вже дорослий!

– Дорослий, але для неї дитина. Батько куди старший за мене, але вона його контролює.

…У день народження Олега вони купили нову машину. Лариса приготувала святкову вечерю, приїхали батьки чоловіка. Тихе застілля загрожувало перерости у великий скандал.

– Чому ти мені нічого не сказав? Я ж мати! Я мушу знати! І взагалі, треба було порадитись зі мною, оформити на мене.

– Ні, мамо! Тепер я сам!

– Сам він! За вами чоловіками тільки око та око потрібне. Вас навколо пальця обвести будь-якої миті можна.

– Згоден! Цілком згоден. Батька ти вже давно обдурила. Що мені тепер робити? Невже тобі все віддати, мамо?

– Так. У мене все буде в цілості та безпеці!

– У мене також нікуди не подінеться. Більше про це не говоритимемо.

– Це ще чому?

– Бо у мене день народження! Тому що ми купили машину!

– Давайте святкувати! Час пити чай. Я сама спекла торт, – втрутилася в розмову Лариса.

– Має бути дуже смачно, – зрадів Олег і відразу спробував. – Дуже смачно! Дякую, кохана.

Після чаю батьки поїхали. Мама вже мовчала. Як так сталося, що син вибився з-під контролю? Як вона змогла таке припустити?

Втрачено все: квартира, машина, ключ від будинку його дружини… А що далі буде, тільки Богу відомо!

Пишіть в коментарях свої міркування стосовно вчинку матері! Підтримайте автора вподобайками!