У мене двоє дітей. Звикла брати у свої руки все, що хочу. Заміж я вийшла рано і то, так би мовити, по зальоту, сильно хотілося бути його дружиною. Багато хто говорив, що я сильно пошкодую. Трапилося так, що опинилася в одному ліжку з кумом, закохалася сильно, хочу піти від чоловіка

У мене двоє дітей. Звикла брати в свої руки все, що хочу. Заміж я вийшла рано і то так би мовити по зальоту, сильно хотілося бути його дружиною. Ну ось одружила я його на собі.

Мені багато хто говорив, що я сильно пошкодую. Пошкодувала і дуже швидко, в день весілля. І з цього дня все пішло по похилій. Чоловік почав пити. Мама моя після одного скандалу з ним рік не розмовляла, ми розходилися і сходилися, потім я знову завагітніла, всі говорили і я сподівалася, що він схаменеться і ось воно буде щастя.

Не там то було, він почав гуляти все частіше, не приходити додому цілодобово і грошей майже немає, чоловік забирав все майже до останньої копійки. Я не розумію за, що таке ставлення до мене? До дітей?

Я все частіше почала думати як я від нього піду і що далі буду жити? В один його такий загул я поїхала до його родичів на відпочинок з дітьми. Ми вечеряла, тітка з дядьком пішли спати бо їм рано на роботу, а мене зі своїм сином і моїм же кумом (він хрестив обох синів) залишили нас удвох, що б посиділи, поговорили, відпочили.

Після чергового стакану я вилила всю душу куму, він мене уважно і з цікавістю слухав, так було завжди, а я так рада була говорити по душах, легше ставало відразу ж.

Ми довго так сиділи поки між нами не спалахнуло, щось. Зізнаюся він мені давно подобався, але якось  не звертала на нього уваги хоча ознаки були.

В ту ніч ми переспали, розуміли ми обидва, що це гріх але зупинятися не хотіли. Це була така насолода, я ніколи такого не відчувала. Симпатія у нас взаємна.

Совість, що я зрадила не мучить, чоловік мені і болючіше робив і робить. Ми скільки з кумом знайомі нас залишали, що б ми відпочили, поговорили але таке вперше. І ось я задаюся питанням “Помилка або Доля”?

Бути разом не можемо, не одна сім’я посвариться, не всі зрозуміють, люди будуть тикати пальцями (я цього не переношу) і врешті-решт від нас всі відмовляться.

А у мене діти які хочуть спілкуватися з бабусями і дідусями з тітками і дядьками. Як вчинити? Подумати про дітей і переступити через себе? З чоловіком бути не хочу, давно живу заради дітей. Як тільки не намагалася зберегти шлюб нічого не виходить. Я багато раз шкодувала, що нікого не послухала тоді, а ось тепер це що рассплата така?