Коли тобі за тридцять, але чомусь ніхто не вірить.
Не буду довго про себе розповідати. Розповім коротко. Але яка різниця? Якщо ви мене в наступний раз зустрінете, то сприймете за звичайного старшокласника, хоча насправді мені 33 роки.
У мене троє дітей, є своя маленька, але горда ТОВ. І мені не допомагали мама з татом, я ніде не крав грошей, щоб зробити фірму, але до мене всі ставляться як до дитини. А все через миле обличчя, на якому немає зморшок, але підозріло багато веснянок.
Все це солодке неподобство більше схоже на фізіономію підлітка, у якого тільки-тільки зійшли прищі.
Не знаю кого звинувачувати напевно, це все гени і здоровий спосіб життя. Але мене це знатно виводить з себе.
Нещодавно пияка у мене намагався віджати 20 гривень на пиво. Подумав, що я школяр. Почав розпускати руки і в підсумку я його скрутив.
Старенька сусідка досі цікавиться успіхами в навчанні. Неначе вона не бачить, що у мене 3 карапуза. Схоже це такий вид старечого троллінгу.
Але недавно зовсім добили. Сиджу спокійно, п’ю каву, вдупляю в те, що мені намалювали в проектному інституті.
Якимось чином вони переплутали “шт” і “1000 шт”, тому за кошторисом цегли вистачить тільки на хрін собачий, а не на фасад.
Чекаю появи кандидата.
Відчиняються двері. Заходить жінка років 40. Ні доброго дня, ні самі знаєте що, плюхається в крісло навпроти. Злегка задирає мініспідницю і підтягує панчохи.
– Ну чо ти вирячився? Збігай за директором. У мене призначено.
– Гаразд.
Беру чашку з залишками кави. Доходжу до кухні. Кладу чашку в раковину і повертаюся.
– Ну здрастуйте! Я директор.
– З-д-д-р…
І вискочила з кабінету, немов її окропом обдало.
Ну і поговорили
Ба-дум-тсс
Найсмішніше, що якась подібна дивина відбувається постійно.
Коли Федір і Тася одружилися, у їхньому житті не було нічого особливого. Ні багатих родичів,…
Щойно Оксана переступила поріг, як її погляд одразу впав на Інну. Зовиця стояла посеред передпокою,…
Оксана припаркувала свій позашляховик біля будинку, але не поспішала виходити. Кілька секунд просто сиділа, заплющивши…
Єгор натиснув на кнопку дзвінка і почув замість звичного маминого голосу чужий, хрипкий і невдоволений:…
Ключ м’яко клацнув у замку, але за порогом Олену зустріла не тиша рідного дому. З…
— Ти справді… замки поміняла?! А як же ми тепер до хати потрапимо?! — вигукнула…