У мені ніби живе 2 людини: одна любить і вірить, а друга постійно говорить – не втрачай пильності, повіриш, а він знову обдурить

Моя історія, в принципі, проста. Таке відбувається, напевно, з кожною третьою жінкою. Проста, але не зовсім. Почалося все з того, що одного разу уві сні я побачила молоду людину: світловолосого хлопця, у блакитних джинсах, білій футболці…

Було літо. Цього дня ми з подругою збиралися до парку прогулятися. Дорогою до парку я їй розповідала про свій сон… Яке ж було її здивування, коли саме в парку до нас підійшов знайомитись він – хлопець з мого ведіння. Це було неймовірно. А моя подруга просто була в шоці.

Ми познайомилися, обмінялися телефонами. Почали зустрічатися. До жодного чоловіка в мене не було таких почуттів, таких щирих, ніжних… Він для мене був якимсь особливим. Ми зустрічалися лише 2 місяці, а я його вже любила до безумства. Мені здавалося, що і він мене любить.

Проте нещодавно наша спільна подруга-доброзичливець (дивуюсь завжди, звідки вони вічно такі добрі з’являються) повідомила мені найнеприємнішу новину, мовляв, мій хлопець переспав з її подругою. У мене не було слів, думки крутилися в голові роєм.

Я не знала, що робити. До цього мене ніколи ніхто не обманював і не зраджував, особливо чоловіки. І тут такий удар. Це так боляче та прикро. Я довго думала над цим. Я не знала, як розпочати розмову з ним. Було погано і страшно. Я боялася його втратити.

Але я все-таки зважилася, попросила пояснити все. Він мені відповів, що це було дурістю з його боку – переспати з іншою дівчиною, адже вона йому навіть не подобалася, сказав, що перепив. Дуже шкодував, просив залишитися. Звичайно, я залишилася.

Але забути не змогла. І історія повторилася через рік. Але вже з іншою дівчиною. Я прочитала смс у його телефоні і зрозуміла, що у них нічого не було, що він їй тільки пропонував зустрітись, на що вона відповіла відмовою.

Але таких слів, як він писав їй, він ніколи не казав мені. Я відчула себе просто непотрібною. Ще один удар у спину. Я сказала, що йду. Він сильно переживав, просив, благав залишитися. Тоді вперше в житті я бачила на очах чоловіка сльози.

Я не змогла кинути його. Але він почав ставитись до мене по-іншому, тепер я відчуваю себе потрібною йому. Це щастя! Ось тільки іноді в моїй голові виникають думки, схожі на параною, що він може з кимось бути.

Хоча я знаю, що це все марення з мого боку. У мені ніби живе 2 людини: одна любить і вірить, а друга постійно говорить – не втрачай пильності, повіриш, а він знову обдурить. Не можу стримати ревнощів, і він від цього біситься. Як навчитися знову вірити йому?