У нашому місті складно знайти роботу, а хорошу роботу можна знайти тільки за рекомендацією або по знайомству. Тому коли начальник мені запропонував керівництво проблемним відділом, який навіть у свій час хотіли закрити, я погодилася, боячись втратити роботу

Та й те, що відділ можуть розформувати і багато людей залишиться без робіт теж зіграло свою роль. Але все ж таки зважилася поставити умову, що буду працювати поки не знайдуть людину на мою посаду, а я повернуся на своє місце.

Шеф погодився, і я почала розбиратися в проблемах роботи цієї філії.

Робота була нова, і це займало багато часу. Будинок, сім’я, відпочинок, все відійшло на задній план.

Від мене залежала робота мережі магазинів і прибуток компанії. Через місяць такої роботи я вже могла похвалитися першими результатами і мене послали у відрядження до столиці в головний офіс.

І там я зрозуміла, як потрібно працювати, при тому, що зарплата у моєї колеги була в три рази вище. Вона встигала в робочий час і перукарню відвідати, і кави попити, могла запізнитися на роботу.

При цьому результати наші навіть порівнювати не доводиться. Я ж так працювати не звикла.

Повернувшись, я вирішила поговорити з шефом на рахунок повернення на колишню свою посаду, на що він бурхливо відреагував: «Що ви, Оленька, ви справляєтеся і я вами дуже задоволений».

Тоді я попросила надбавку до зарплати, і йому це не сподобалося, сказав, що подумає.

Я вирішила звільнитися, і шукати роботу, до цього я працювала в банку. Роль начальника мені ніколи не подобалася, я до цього не прагнула і тому я безболісно з нею розлучилася.

Трохи нервую тільки від того, що поки без роботи, але сподіваюся, це тимчасові труднощі.