– У них іпотека, кредит та дитина! Навіщо дарувати такий дорогий телефон? – Жінка почала відчитувати сваху

– Навіщо день народження святкувати, коли ви ледве зводите кінці з кінцями? – спитала сина Валентина Кирилівна, коли той запросив матір у суботу на святкову вечерю.

– Ми скромно, – пояснив Михайло, проте жінка не збиралася вдаватися у його слова, і продовжувала бурчати.

– Кредити, іпотека, а ви надумали гостей кликати, – похитала головою Валентина Кирилівна. – Могла б Ольга і без дня народження обійтись. У неї навіть не ювілей…

Чоловік вирішив більше не сперечатися з матір’ю, а запросивши її, поспішив піти геть. Про те, що вона незадоволена відзначенням дня народження, Михайло дружині не розповів, щоб її не образити.

Між Ольгою та Валентиною Кирилівною і так встановилися не найкращі стосунки. Мати Михайла вважала її легковажною та непробивною. Маючи дві вищі освіти, на думку свекрухи, жінка нічого не досягла у своєму житті.

Хоча й самій Валентині Кирилівні не було чим похвалитися. Все життя вона сиділа на шиї чоловіка, який був з нею смиренний і покірливий.

Коли жінка дізналася, що Мишко одружується, закотила йому скандал, що дуже рано, попри те, що на той момент синові виповнилося двадцять вісім років.

За весіллям пішла іпотека, проти якої Валентина Кирилівна також виступала.

– Навіщо ти заліз у цю кабалу? Її багато років доведеться платити, а ви розлучитеся через рік-два? – Нарікала жінка.

Однак, попри її слова обурення та невдоволення, Михайло зробив усе по-своєму. Подружжя взяло іпотеку на двокімнатну квартиру, і плюсом до цього, прижили дитину.

Валентина Кирилівна, дізнавшись про те, що невістка в положенні, верещала так, ніби хтось богу душу віддав.

Вона спала і бачила, що Михайло якось розлучиться з Ольгою, а ось після появи онука зрозуміла, що відсоток їхнього розлучення став набагато меншим.

Через витрати на іпотеку та дитину, подружжю довелося у всьому значно заощаджувати. Валентина Кирилівна помітила цей момент, і навіть раділа з того, що в сім’ї сина не все так щасливо.

Однак, новина про те, що невістка святкуватиме день народження, змусив її обуритися.

Жінка навіть хотіла відмовитись від походу в гості, але потім передумала. Вона вирішила подарувати Ользі гроші, та нагадати про те, що їй потрібно економніше з ними бути.

Причепурившись і взявши дві тисячі гривень, Валентина Кирилівна вирушила на день народження до невістки.

Через те, що таксі затрималося, вона трохи спізнилася, і приїхала не о п’ятій годині вечора, а о пів на шосту.

Двері Валентині Кирилівні відчинили розряджена сваха. Побачивши сваху, вона радісно сплеснула руками.

– Де наша іменинниця? – натягнуто посміхнулася Валентина Кирилівна.

– Зайнята розгляданням подарунка, – діловито промовила Дарія Миколаївна, і жінка зрозуміла, що сваха говорить про свій презент.

– Що ви їй такого подарували?

– Виконала мрію своєї дочки, – у словах Дарії Миколаївни відчувалася гордість за свій подарунок. – Вона хотіла крутий телефон, я їй його купила!

Валентина Кирилівна посміхнулася у відповідь, вирішивши, що сваха придбала дешевий смартфон, проте та, ніби прочитавши її думки, промовила:

– За тридцять тисяч гривень, між іншим!

Мати Михайла з неприхованим здивуванням дивилася на Дарину Миколаївну, вирішивши, що вона не дочула.

– За тридцять? – перепитала вона. – Що це за телефон такий?

– Айфон, не останньої моделі, звичайно, але все ж таки, – із задоволеним виглядом усміхнулася жінка.

– Ви збожеволіли? Навіщо такі подарунки? – не стримавшись, сваха покрутила пальцем біля скроні. – У них іпотека, кредит, та дитина. На біса дарувати такий дорогий телефон? Ви могли б цю суму подарувати! Вони б свій кредит закрили.

Мати Ольги миттєво засмутилася і розсердилася. Осуд Валентини Кирилівни їй не сподобався.

– Це вже зовсім не ваша справа, що я дарую і на що витрачаю свої гроші! – Рикнула на родичку Дарія Миколаївна. – Лізете зі своїми порадами.

– Натомість моя дочка рада. Не думаю, що вона б так тріумфувала, якби я просто подарувала їй гроші!

– Ну так, звичайно, це ж не вона у вихідні виходить на роботу, а мій син, – огризнулася у відповідь Валентина Кирилівна.

– Оля сидить із дитиною! Якби ви частіше приїжджали до онука, то моя дочка могла б і підробляти, – докірливо відповіла жінка.

Після несподіваних претензій Дарії Миколаївни, Михайлова мати різко змінилася в особі. Вона, звичайно, була дуже вражена словами свахи, яка, як вона розуміла, виказала їй все, що думала невістка.

– Та ви що? Цікаво, як часто ви сидите з онуком? – уїдливо поцікавилася Валентина Кирилівна.

– Це вже зовсім не ваша справа. Ми зараз говоримо не про мене, а про вас, – зневажливо кинула Дар’я Миколаївна, яку сваха розчарувала своїми глузуваннями.

Слово за слово, і жінки перейшли на взаємні звинувачення, приплітаючи й зовнішність, і особисте життя одне одного.

Крики в передпокої почула іменинниця, і вибігла до матері та свекрухи з телефоном у руках.

– Це він тридцять тисяч коштує? Не бідно ж ви таки живете! – узялася в боки Валентина Кирилівна. – А я, дурна, вирішила допомогти, й дві тисячі принесла, – додала вона, і витягла з кишені дві тисячні купюри. – Дивлюся, це для вас взагалі не гроші! Адже можна по-доброму і продати цю дрібничку!

– Телефон – подарунок від моєї мами! Вона має право дарувати все, що хоче, – відрізала у відповідь Ольга. – Нічого продавати я не збираюся, і ваших порад не потребую.

Невістці не сподобалося, що Валентина Кирилівна надумала вчити її життю та тому, що робити з подарунками.

Свекруха гнівно зиркнула на Ольгу, і засунула купюри знову собі в кишеню.

– Мені тут робити нема чого, – розвела руками Валентина Кирилівна і, розвернувшись, вийшла за двері.

Жінка мала намір покинути квартиру, де на неї спустили всіх собак, і де до неї не дослухаються.

– Мамо, почекай! – за Валентиною Кирилівною вискочив стривожений Михайло. – Я думаю, що тобі не варто переживати про нас. Ми самі розберемося, як нам жити.

Валентина Кирилівна, витираючи сльози, спустилася сходами, й вийшла з під’їзду.

Поки вона діставалася додому, то вирішила про себе, що більше не втручатиметься в життя сина, як і не допомагатиме йому.

Нехай він сам думає про те, на що годуватиме свою сім’ю, і яким телефоном хто буде дзвонити. Якийсь час жінка навіть не відповідала на телефонні дзвінки сина, бо була дуже скривдженою.

Невістці було байдуже, бо вона теж була ображена на свекруху за її марення, про яке її ніхто не просив!

Лише син переживав, та намагався налагодити відносини з матір’ю, і через певний час у нього це вийшло. А свати до цього часу не спілкуються! А ви що скажете про поведінку свекрухи?