Важко писати про таке. Зараз я навіть радий, що так все вийшло. Радий, що залишився наодинці із собою. Я думаю, що вона б мене все одно покинула, але за якоїсь іншої складної життєвої ситуації

Важко писати про таке. Зараз я навіть радий, що так все вийшло. Радий, що залишився наодинці із собою. Я думаю, що вона б мене все одно покинула, але за якоїсь іншої складної життєвої ситуації.

Вибачте, що пишу сумбурно, але я пишу рядок за рядком, стираю, знову пишу, знову стираю, думки танцюють.

Я кохав дівчину, думав, що це взаємно. Ми мали одружитися в лютому. Сходили до РАГСу, призначили дату весілля.

Але в листопаді я зірвався з даху. Поліз монтувати флюгер рано-вранці, але був легкий мороз, на даху із західного боку сильно підморозило. Я послизнувся і впав на бетонне вимощення. У результаті у мене перелом поперекового відділу хребта. Ноги з того часу не рухаються.

Коли я лежав у лікарні, кохана прийшла тричі. Після цього я її не бачив. Вона передала мені записку через медсестру. Це був короткий лист, у якому вона сказала, що хоче перенести весілля. Я знав, що це означає. Більше я її ніколи не бачив. Чудово перенесла весілля. Кілька разів хотів їй зателефонувати, але не наважувався. Не знав, що сказати.

Я не шукаю її в соцмережах, бо боюся її бачити.

Зараз у мене все гаразд. Живу непогано. Та чого кривити душею… Чудово живу. Щоправда, з дівчатами не надто клеїться. Та й не хочеться ні з ким зближатися. Досі кохаю ту, з якою хотів одружитися. Знаєте, це дуже дивне почуття, коли ти одночасно любиш і ненавидиш людину.

Іноді дуже самотньо, шкода, що поряд немає нікого. Але краще так, ніж будь з ким.