Відносини з француженкою, що почалися з вдалого непорозуміння

Другий курс університету. До нас приїхали студенти з обміну з Франції. Для довідки … я по-французьки раніше ні слова не розумів.

Стоїмо з другом в університетській їдальні, попереду дві француженки. Спілкуються, сміються. Черга ледве рухається. Я хочу зробити француженці комплімент, але не знаю жодного словечка по-французьки.

Прошу друга допомогти мені перекласти фразу: “У вас дуже гарні блакитні очі”. Ну друг і допоміг, перевів приблизно так: “він пуре Реста енсемлё сет Нюї”.

Ну я на поганому французькою та сказав це вподобаній дівчині. Дівчина засміялася і сказала ламаною українською, що мій друг поганий жартівник, а мені на руці написала номер телефону.

Хто б міг знати, що дівчина розуміє українську мову … Ну ладно … Увечері після пар ми зустрілися в кафе, я проводив її до гуртожитку. Через день ще раз зустрілися … Потім зустрічі стали регулярними. До кінця року жили разом.

Після закінчення університету я приїхав до неї в гості майже на місяць в невелике село на північний захід від Ліона. Типове село, дуже схоже на українське … тротуар був тільки на головній вулиці, двоповерхові будиночки були побудовані майже впритул один до одного. Але загальне враження було скоріше позитивним, хоча від Франції очікував дещо іншого. Ну ладно …

Потім деякий час жили і працювали в Канаді. Потім повернулися в Україну. Одружилися. Так і живемо разом.

А та фраза, яку я сяк-так сказав, переводилася в такий спосіб: “Ми могли б провести ніч разом”.