Відправила я свого батька до будинку для людей похилого віку, щоб йому там допомогли, а на мене почали насідати родичі. Звинувачують мене в тому, що я роблю тільки гірше для батька. Кажуть, що таким чином лише позбавляються своїх рідних. Мені дуже прикро, що про мене так говорять, адже я хочу, щоб батькові було добре. До того ж лікарі кажуть, що йому набагато краще під наглядом

Відправила я свого батька до будинку для людей похилого віку, щоб йому там допомогли, а на мене почали насідати родичі. Звинувачують мене в тому, що я роблю тільки гірше для батька. Кажуть, що таким чином лише позбавляються своїх рідних.

Мені дуже прикро, що про мене так говорять, адже я хочу, щоб батькові було добре. До того ж лікарі кажуть, що йому набагато краще під наглядом. Все почалося з того, що нас із татом покинула мама. Виявилося, що у неї був коханець, від якого вона чекала малюка. Мені боляче це згадувати, а татові ще гірше.

Батько шалено кохав свою дружину, намагався робити так, щоб вона ніколи собі ні в чому не відмовляла і жила на втіху. Він давав нам із мамою все, абсолютно все.

Ми їздили відпочивати дуже часто, і не лише у різні міста, а й у різні країни. Ми відвідали близько 15 країн та 40 міст. Тато заробляв великі гроші, ми жили дуже багато.

Якось, на своєму робочому столі тато виявив конверт. У цьому конверті були фотографії матері з її коханцем. Батько не міг у це повірити, але вдав, що нічого не знає. Він не хотів втратити маму, тож заплющив очі на зраду. Я про це взагалі не знала.

Якось, коли тато був на роботі, мама почала збирати свої речі до валізи. Спочатку я не надала цьому значення, адже думала, що вона летить в черговий раз, а тато оплачує їй всю поїздку.

Потім вона відкрила татів сейф і забрала звідти всі гроші. Я зацікавилася, бо мама ніколи так не робила, а тато переказував їй гроші на картку. На це мама сказала, що гроші із сейфа є щасливим квитком у нове життя. Взяла свою валізу, гроші, сіла в машину до коханця та поїхала.

Мені було лише 16. На своїх очах я бачила її збори, крадіжку грошей. Я бачила, як вона мило обіймається зі своєю новою коханою людиною, а потім сідає до нього в машину.

Мені було дуже боляче від цього. До мене приходили психологи та працювали над моїм ментальним здоров’ям. А тато, на жаль, не зміг прийняти цю новину досі.

Як тільки він дізнався про те, що мама пішла, залишивши після себе фотографію з УЗД та нуль грошей у сейфі, він сів у машину в алкогольному сп’янінні та розігнався. На великій швидкості тато потрапив в аварію, і його відвезли до лікарні швидкою. Дякувати Богу, його змогли вилікувати, і він повернувся додому.

Після цього тато не зміг повернутися на роботу. У нас практично не залишилося грошей, і йому довелося продати будинок. Ми почали жити у двокімнатній квартирі вдвох. Тато підробляв на різних роботах.

Ось я закінчила 11 клас, настав час вступу. Мені 18 років, я вступаю до економічного університету, у мене все добре. Я готувалася до іспитів 2 роки, тож вступити на бюджет мені вдалося. Життя почало налагоджуватися, як мені здавалося.

Через 3 місяці у нашому житті з батьком почалася чорна смуга. Тато почав страждати по мамі, і він не справлявся психологічно. Він бачив її у снах, бачив у звичайному житті її образ, коли я нічого не бачила.

Крім цього, батько почав багато плутатися та забувати все на світі. Він забував моє ім’я, дату і взагалі губився насправді. Будь-якої миті тато міг узяти ніж і погрожувати мені, міг вийти на сходи й кричати там.

Мені було дуже важко та страшно з цим жити. Йому виписували пігулки, але з кожним разом ставало гірше. У тата стався інсульт. Він зміг прийти до тями та повернутися додому. Але з ліжка вставати не міг. У тата відмовили ноги та руки, а ще він зовсім перестав розмовляти.

Я багато прогулювала навчання, щоб сидіти з татом. До того ж мені доводилося працювати, щоб були гроші на харчі та ліки. Якось куратор повідомив мені, що мене хочуть відрахувати за прогули.

Я дуже довго думала, як мені далі вчинити, бо без навчання я не змогла б працювати за професією. Тоді до мене прийшла думка, що я шукатиму батькові пансіонат для людей похилого віку. Я хотіла, щоб за татом доглядали й стежили дуже добре, а я забирала б його під час мого відпочинку.

Мені вдалося знайти добрий пансіонат, де мене влаштували всі умови. Як я й хотіла, за татом доглядають й стежать щохвилини, а я забирала його додому, коли в університеті були двотижневі «канікули». Ось тільки родичі звинуватили мене в тому, що я відмовилася від батька і живу на втіху.

Але вони не розуміють, що батькові там набагато краще. Я відвідую його дуже часто. Всі родичі налаштувалися проти мене, але мені нема до них жодної справи. Я продовжую навчатися та підробляти у вільний час, щоб платити за продукти, комуналку та за пансіонат.