Дивитися не можу я новини,
Бо просто страшно, в нас іде війна.
Біда лиха нам смерть несе щоднини,
І кожна вість трагічна і сумна.

Не можна знати, що усіх чекає,
І що наступна мить нам принесе.
По краю рідному біда чигає,
І нищить долі, і ламає все.

А я ніяк не можу зрозуміти
За що народу кара ця страшна?
Чого вмирати мають наші діти,
Кому це треба: горе і війна?

Звисає прапор, чорна стрічка в’ється,
Хоч дні стоять погожі і ясні.
І біль стискає груди, серце рветься.
І дуже страшно робиться мені.

Щасливо хочу в мирнім світі жити,
Щоб радість квітла сонечком ясна.
Пісні співати, за дітей радіти…
Нам всім потрібен мир, а не війна

Й хороші, світлі, радісні новини,
Які б всім людям щастя принесли.
Й квіткові, гарні, сяючі світлини…
Ну, а на них, щоб посмішки цвіли.

Й були живі й здорові наші діти,
Училися, трудилися, росли.
А всюди щастя, музика і квіти,
І на Землі у мирі всі жили…