Вона, на першій же хвилині нашого знайомства похвалилася, що має власну житлоплощу. Я зрозуміла: якщо інших переваг немає, ні шкіри, ні пики, ні розуму, то хоч якось себе прорекламувала

Вона, на першій же хвилині нашого знайомства похвалилася, що має власну житлоплощу. Я зрозуміла: якщо інших переваг немає, ні шкіри, ні пики, ні розуму, то хоч якось себе прорекламувала!

Вони разом, навіть, смішний вигляд мають: син — статний красень, і поруч, вона – очі близько посаджені, ніс картоплею, губи ниточкою, щоки, як у хом’яка, сама, зріст метр з кепкою.

З лиця воду не пити, на яких тільки крокодилицях не одружуються, але все інше теж шкутильгає: нервова якась, смикана, невихована, про ввічливість не чула, зате хамити навчилася!

Сподівалася, що розлучаться, а вони жити разом стали! Відносини у мене з сином близькі, щодня телефонуємо, тож, чула про їхнє життя.

Сказала синові:
– Поки ти з нею, завжди будеш винен! Завжди! Не хоче вона в тебе жити? Винайміть квартиру, але в неї не живіть! Наполягай на своєму, не зрозуміє, тоді нехай рота закриє!

Що можу сказати? Не пощастило синові зі співмешканкою! Вона має однокімнатну квартиру, і поводиться так, ніби володарка морська.

У сина є кімната у комунальній квартирі, сам купив. І загальна площа більша, ніж вся квартира співмешканки. Сам заробив! А ця, спадщину отримала, та пишається!

У сина жити не захотіла. Сусідка лише одна, жінка передпенсійного віку, яка вдома лише зимовими вечорами, в інший час у неї робота та дача.

Квартира чиста, син ремонт зробив, кімната велика, з балконом. Занадто дрібно для співмешканки! А однокімнатна клітка у хрущовці на першому поверсі – райські умови!

Син у співмешканки став жити. Вона почала командувати одразу: кімнату здати, цими грошима її комунальні послуги сплачувати!

Сусідка проти орендарів, син із нею стосунки псувати не хоче, мало що, а в них одна квартира на двох.

Син машину купив, яку відразу було призначено спільно нажитим майном. Що не в шлюбі, їй начхати, він же в її квартирі живе, вона люб’язно йому квартиру свою надала, значить все сином куплене – загальне.

Співмешканка вимагає, щоб машина була на її ім’я переоформлена. Вона спочатку так і хотіла, що нібито сама її придбала. Відступила.

А як син купив, обурюється, ображається, квартирою дорікає: якби не її дорогоцінні метри, то син не мав би грошей на покупку машини.

Як би не мав? Мав би! Вона так міркує, ніби з вулиці мого сина притягла, відмила, та всім забезпечила.

Син заробляє вдвічі більше співмешканки. Частину відкладає, іншу, на неї витрачає, з ремонтом у її квартири дуже допомагає. Їй мало!

Дорікає, що раз живуть у неї, то не чоловік у домі, а особистий раб без прав. Навіщо кликала, раз дорікає? Він же не тарган, не сам у неї у квартирі завівся.

Син ще одружитися надумав! Про сім’ю мріє, про дітей. Як кімнату продасть, іпотеку візьме, будуть у його сім’ї добрі умови. Ледве вмовила не поспішати!

Видно, що не матиме він сім’ї з цією співмешканкою! Син побачить, та прозріє. Дамочка тільки під себе все гребе, з такою навіть на одному полі присісти не побажаєш! Не буде йому щастя з нею! Не буде! Можливо пораду яку дасте, як сина врозумити?