Вона не проміняла честь на гроші, хоча могла жити безбідно.

У Тимура було багато жінок. І ні одну не схвалила його мати. Всі були надто не такими. Остання – Ліза, була дуже скромною, безпосередньою дівчиною. Тим не менш швидко хапала все на льоту і вчилася столичному життю. Сама ж була з дитячого притулку.

На цей раз мама знову не схвалила вибір сина. Але тільки тому, що пожаліла дівчинку, яку скоро кине її недолгугий син. Вона роздивилася в Лізі себе, як багато років назад. Запропонувала їй відступні. Багато. Сказала, що якщо та візьме гроші і залишить її сина, то там їй вистачить і на квартиру, і на перший час безбідного життя. Ліза розповіла все коханому. Ну хіба можна так? Вони ж люблять один одного, до крику, люблять кожну клітинку, кожну родимку.

Тимур був ще тим “синочком”. Він порадив Лізі взяти кошти і разом їх прогуляти. ЯК так? Думала дівчина, правда ж всеодно викриється. Згодом на її рахунок прийшла величезна сума грошей. Там дійсно вистачило б на гарну квартиру, авто, і навіть відкрити свій бізнес. Але справа не в цьому. Вона не хотіла. Ліза дуже ніяковіла кожного разу, як Тимур брав карту і тратив гроші. Розуміла – не буде їм щастя.

Їй все надокучило. Вона зібрала залишок грошей і прийшла до Вероніки Сергіївни. Віддала гроші, пояснила, що Тимур деяку частину витратив, але вона все віддасть. І сказала, що вона і без грошей його покине. Не пара він їй. Розповіла про задум сина.

Вероніка не здивувалася, вона знала свого Тимура краще за всіх. Якби інша мама ще поставила під сумнів слова Лізи, то ця розуміла, що такі вибрики в стилі Тимура. Подякувала, сказала звертатися якщо що. Ліза пішла з їхнього життя назавжди. Коли Тимура не було вдома, зібрала речі з арендованої квартири і поїхала. Доля розпорядилася так, що вони більше ніколи не зустрічалися.