У дев’ятому класі я закохався в однокласницю. Хтось назве це закоханістю, хтось навісить ще якийсь ярлик. Але це були такі сильні почуття, яких не було більше, за все життя. Ми зустрічалися недовго. Було якось по-дитячому безглуздо і непоказно, але ми любили… я так точно.
Розсталися після того, як дівчина пішла навчатися до коледжу. Почалися великі періоди, коли у нас не виходило зустрічатися з різних причин.
Телефону ні в мене, ні в неї тоді не було. І в одну з наших зустрічей дівчина сказала, що більше не хоче зі мною зустрічатися, поцілувала в щоку і влетіла у двері тролейбуса, що під’їхав.
Я приїхав до неї ввечері того ж дня, але батько дівчини сказав, що її немає, хоча взуття дівчини стояло на взуттєвій стійці.
Тоді в мене щось обірвалося всередині, наче хтось обрізав нитку. Дівчина почала мене уникати. Це було розставання, причини яких я не розумів.
Десятий клас для мене запам’ятався у сірих фарбах та автоматичних діях. Я автоматично чистив зуби, автоматично їв, автоматично вчився, спав… жив.
Потім життя круто закрутилося. Події мчали з такою швидкістю, що нудьга і смуток пішли на другий план.
Здобув вищу, влаштувався на одну роботу, потім на другу. Зрозумів, що друга робота — це моє. Отримав другу вищу (вимагала посаду). Я одружився, розлучився, знову одружився. Нині троє дітей.
І одного разу до мене на сторінку до фейсбуку із запитом дружби постукала та сама дівчина, яка на автобусній зупинці сказала мені: “Я більше не хочу зустрічатися”. Додав, звісно, у друзі. Поспілкувались. Вона запропонувала зустрітись. Зустрілися у кафе.
Я не дуже хотів іти, щоб не смикати стару душевну рану. Але пішов. Вона виглядала приголомшливо для свого віку. Коли ми допили каву, я сказав, що мені треба йти.
Вона взяла мене за руку і запропонувала ще раз попити каву. Я сів назад і сказав, що досі її люблю, але ця зустріч остання, оскільки дітей я люблю більше. А руйнувати родину ніколи не стану.
Я не розумію. На що вона розраховувала через 19 років? Краще б у неї було все добре, були діти, чоловік…
Що Валентина потрапить у таку ситуацію, вона й уявити не могла. Коли вона виходила заміж…
Тоня довго сумнівалася, чи варто виходити заміж вдруге. Їй було вже п'ятдесят, і думка про…
Жовтневе листя повільно кружляло за вікном, вкриваючи двір жовтим килимом. Оксана накривала на стіл, готуючись…
Марія та Григорій дивилися серіал. Григорій, як дуже часто бувало, вже засинав, а його дружина…
- Син, кажеш? А де ж ти був, сину, коли батько твій тебе потребував? Де…
Аріна обожнювала свою однокімнатну квартиру з великою суміщеною кухнею-вітальнею. Простора кімната з панорамними вікнами заливалася…