Вони відпочити хотіли, а ти їм одразу про дах, про грядки…

Червень був у самому розпалі:

– Насте, привіт. А ви чим займаєтесь на своїй фазенді? Ми тут хотіли в гості до вас приїхати цими вихідними. Можна?

– Приїжджайте, справ багато. Зайві руки не завадять. Олегові треба дах доробити, а в мене повно полоття. Чекатимемо.

– Ми приїдемо, але не в ці вихідні. Пізніше, в Аркадія невідкладні справи утворилися. Ось щойно йому подзвонили.

– Олег, щойно сестра твоя дзвонила. Хотіли у гості, але щось у них сталося. Не приїдуть.

– Не знаю чому Олена відмовилася. Вона любить відпочивати.

– В Аркадія з’явилися справи.

– У цього ледаря справи у вихідні? Він же… А що ти сказала їй?

– Я розмовляла з Оленою. Сказала, що справи у нас знайдуться. Про дах, про грядки. А вона раптом різко змінила плани, в Аркадія справи.

– Знаю я, які у нього справи! Вони ж відпочити хотіли, а ти їм одразу про дах, про грядки. Олена ніколи до землі не підходила.

– Вона посуд у рукавичках миє. П’ятий рік просить в Аркадія посудомийну машину, а він усе грошей заробити не може. Обламала ти їм відпочинок!

– Я не зрозуміла! Ти мене лаєш, чи хвалиш? Я не правильно зробила?

– Правильно. Вони б нам тільки заважали. А так ми все зробимо. Нам ще й паркан будувати, та лазню ремонтувати.

– А в мене все літо на грядках.

Йшов другий місяць літа.

– Олеже, братику. Як у вас справи? Усе зробили? Нам треба відпочити. Як щодо нашого приїзду?

– Приїжджайте, попрацюємо, відпочинемо.

– Ви працюйте, а ми відпочинемо.

– Ні, тільки разом! Паркан треба ставити. Він майже готовий, тільки штахетник прикрутити лишилося. Не важка справа. Ну ще в Насті грядки, але там зовсім небагато, морква, цибуля, буряк.

– Які ви молодці, все у вас справи. Не заважатимемо. Я зовсім забула, що нас друзі запрошували на пікнік.

Був кінець серпня:

– Олено, сестричко! Ти все обіцяєш приїхати, а так і не дотримуєшся своєї обіцянки.

– Усе справи. Ось тільки приїхали із відпочинку. Нарешті на морі відпочили. Витратили купу грошей.

– Відпочили – це добре. А, як щодо відпочинку у нас?

– А що робити треба?

– Лазню доробимо, попаримося, відпочинемо.

– Ми вже відпочили. Приїдемо трохи згодом. Напевно, тижнів за два, а може й три. А коли у вас городні роботи закінчаться?

– Якраз і скінчаться. Приїжджайте. А то взимку сніг треба прибирати, теж робота, – останні слова пролунали, як глузування, але Олена не зрозуміла.

Олена та Аркадій приїхали у вересні, майже наприкінці. Звичайно, можна знайти роботу в селі й в цей час, але господарі вирішили не змушувати гостей – родичі ж. Відпочили, у лазню сходили.

– Добре у вас. Тільки вже погода не дуже для відпочинку, дощі, вечорами холодно, та й брудно, дорога – суцільні ями та сльота.

– А врожай у вас добрий? Соління, варення. Багато? Ми так витратилися на відпочинку, грошей на продукти зараз багато треба, все так подорожчало. Ми не відмовимося від вашої допомоги. Багато не треба, ми краще наступного разу приїдемо.

– А що вам треба? Картоплі? Є у нас трохи зайвої. Хотіли сусідові віддати, у нас поки що немає своєї худоби.

– Ми візьмемо. Навіщо сусідові? Вам теж треба худобу завести, курей, свинку, а зараз ще індичок розводять.

– Це обов’язково заведемо, тільки треба спочатку збудувати для них…

– Знову все літо будуватимете? Коли ж ми будемо нормально тут відпочивати?

– Хто працює, той і відпочиває. Ми вам не забороняли приїжджати. Ви самі тягли із приїздом.

– У нас справи були.

– Ось і в нас були справи. Гаразд, вантажте нам картоплю і ще щось.

– У нас саме залишилися зайві овочі. Переробляти вже сили немає, а вам усе стане в пригоді.

Олена не дивилася, що їм вантажили в машину. Брат цим займався сам. Гості поїхали…

– Олеже! Я вчора не бачила, але чому картопля дрібна? І навіщо нам дрібний перець, огірки, помідори, цибуля? Яблука нам теж не потрібні! Вони ж кислі!

– Чим багаті! За працею й нагорода. З овочів можна зробити салат на зиму, можна в морозилку, так і Настя робить. З яблук – компот, чи джем.

– А готового нам не можна було дати? Салат, компот?

– Так ти все зробиш за своїми рецептами. Ми тільки для себе закручували. Треба було приїжджати та допомагати.

– Ну ви й…

Олена більше не стала розмовляти з братом, у слухавці Олега почулися гудки.

…Наступне літо почалося так само. Олені та Аркадію запропонували знову трохи попрацювати, а вони знову відмовились. Напевно, все повториться…

Що скажете про родичів? Можливо, вам когось нагадала ця ситуація? Пишіть свої думки в коментарях, ставте вподобайки.