Восьмирічна “суперниця”

На січневих святах познайомилася з цікавим чоловіком. Майже всі свята провели разом. Мені він дуже сподобався. Коли ми стали зустрічатися, він сказав, що вдівець, є дочка.

Дочка живе в основному з ним, іноді на свята відвозить її погостювати або до своєї бабусі, або до батьків колишньої дружини.

Його доньці 8 років, ходить у другий клас, займається волейболом. Розумна і красива дівчинка.

Але з нею ніяк не можу знайти спільну мову. Бачу, що дуже ревнує свого батька до мене. Так, дівчинка, не хоче відпускати батька; так, це дуже егоїстично … але все ж дитина.

Періодично зриває побачення між мною і його батьком. Йде для цього на найбезглуздіші і витончені прийоми. Останній раз скаржилася, що її мучить кашель і груди болять. Насправді кашель видавлювала з себе. Мабуть, в телевізорі почула про симптоми.

Її батько теж не сліпий, бачить, що відбувається. Ми б з чоловіком вже б з’їхалися, якби не його дитина, яка мене не любить.

В останній раз спеціально зробила так, щоб залишитися з дівчинкою наодинці. Поговорила з нею як з дорослою людиною. Пояснила їй, що її батькові теж потрібно зустрічатися з дорослими жінками.

Сказала, що я дуже люблю його і хочу, щоб він був щасливий. Спробувала донести, що не намагаюся замінити їй маму, але якщо вона дозволить, то стану їй хорошою подругою.

Спробувала привести їй аналогію між тим, як би вона поставилася, якби тато просто так забороняв би їй спілкуватися з кращим другом / подругою. Вислухала мене дуже уважно.

Начебто вже як тиждень політ нормальний. Сподіваюся, що я дійсно достукалася до дитини. Дуже сподіваюсь на це!