Все б у моїй родині було добре, якби свекруха так завзято не брала участь у моєму сімейному житті

Все б у моїй родині було добре, якби свекруха так завзято не брала участь у моєму сімейному житті. Але це щось із галузі фантастики

Мама чоловіка вважає, мабуть, що без її “мудрих” порад ми не проживемо й дня. Тому старанно пхає свій ніс у всі справи.

Дякувати Богу, що зараз ми живемо в моїй квартирі, тому я змогла вчасно загальмувати свекруху, яка вирішила, що тепер може приходити в будь-який час і пхати носа в усі кути.

Мамі чоловіка це не сподобалося, але відкрито вона зі мною конфліктувати не полізла. Їй же треба вдавати, що вона дуже мила і коректна жінка, яка бажає нам лише щастя.

Зате вона знайшла одну точку, на яку тепер постійно давить.Типу, на її думку, мені начхати, але ж вона не тільки мені на мозок капає, а й моєму чоловіку, а вода камінь точить.

Як я вже сказала, ми живемо у моїй квартирі, яку мені ще на початку студентства подарували батьки. Квартира однокімнатна, тому в будь-якому разі треба думати про розширення житлоплощі, з дітьми тут просто не розвернутися.

Тому ми з чоловіком відкладаємо на іпотеку, щоби разом взяти велику квартиру. За планом ми купуємо квартиру, переїжджаємо туди, а мою однокімнатну здаємо, щоб полегшити собі іпотечне ярмо.

З чоловіком ми це питання обговорили, узгодили, тож я не очікувала, що хтось ще у цю тему влізе. Але це я, звісно, ​​дарма. Як можна було забути про мою свекруху, якій до всього є справа?

– Навіщо вам збирати? Продавайте квартиру, беріть іпотеку. Скільки ви зараз накопичуєте, потім ще й платитимете? – вигукувала свекруха.

Я спокійно пояснюю, що не хочу продавати свою квартиру. Усі люди якось збирають, потім беруть іпотеку. Нам легше, ніж багатьом, ми у своїй квартирі живемо.
– Та так і скажи, що не хочеш втрачати свою квартирку. Але ж ви сім’я, так не можна!

Блін, так, я не хочу втрачати свою квартиру. Тому при розлученні вона залишиться за мною, а якщо навіть розлучення не буде, то потім квартира стане в нагоді нашій дитині. Тобто, за будь-якого розкладу, квартира не зайва.

Це все я пояснила свекрусі, хоч і не зобов’язана. Мама чоловіка хмикнула і заявила, що не встигли одружитися, а я вже про розлучення думаю.

Після цієї розмови довелося ще раз попросити чоловіка поговорити з мамою, щоб вона не лізла не у свою справу. Тому що мій терпець не безмежний.

Чоловік поговорив, але на свекруху це не подіяло. Вона все одно під час кожної зустрічі порушувала це питання. Але найгірше в цій ситуації, що чоловік почав розмірковувати, що мамина ідея не така вже й погана.

Я чоловікові пояснюю ще раз, що нам вигідніше накопичити, а потім здавати мою квартиру, маючи додатковий дохід. Так і я в декрет зможу зі спокійною душею піти, і платити іпотеку буде простіше.

Поки що він начебто зі мною погоджується, але те, що в нього взагалі з’явилися в голові ці думки, вже дуже поганий знак. Мені вони не подобаються.

Свою квартиру я не збираюся продавати навіть заради збереження сім’ї. Бо де гарантія, що потім свекруха не переконає його зі мною розлучитися?

Я тоді залишусь і без квартири, і без сім’ї, а це вже взагалі нікуди годиться.