Пишу від того, що не можу зрозуміти, що таке кохання і чи я люблю насправді чоловіка?
Познайомилася з майбутнім чоловіком в інтернеті, спілкування призвело до шлюбу та народження доньки. Все сталося якось швидко і не як у всіх. Не було періоду залицянь, якихось теплих зізнань, ми не впізнавали одне одного якось ближче. Все відбувалося, як у прискореному перемотуванні фільму.
Чим підкорив мене чоловік? Напевно тим, що не просто говорив слова, а діяв. Прийшов, побачив, закохався! І все в нашій родині добре, начебто. Чоловік працює, не гуляє, шкідливих звичок не має. З дитиною допомагає у всьому.
Все добре, тільки я часом просто дивлюся на нього і ставлю собі питання: «а чи люблю я його, і взагалі, що це таке кохання?». Так, я дбаю про нього, підтримую і хвилююся до тремтіння в колінах. Але чи це кохання?
Він мене якось днями спитав: «Ти мене любиш? Якщо не ревнуєш, значить, не любиш!». На це я навіть не знала, що відповісти. Ревнощів немає як таких, просто я розумію, що практично всі чоловіки хоча б раз ліворуч сходять. Як не сумно це усвідомлювати. Але дивлюся на чоловіка, і чомусь впевнена в ньому, що зради поки що не було.
Самій гидко з цими думками засипати. Дивитись на нього сплячого, такого гарного, з ніжними губами та ямочкою на підборідді і думати, а чи люблю я його, чоловіка, який так солодко спить поряд зі мною?
Часто почала розуміти, що інтимної близькості не хочу, але треба. Він чоловік, це його потреба, а я не хочу, тому що він егоїст. У цьому плані думає про себе лише. Так бридко іноді від самої себе, почуття після близькості, ніби мною просто скористалися. А чоловікові начхати на мої відчуття.
Якось раніше говорила, мовляв, не подобається те і те, а зараз вдаю, що все добре. У всьому вже вдаю, намагаюся себе стримувати в емоціях і діях. І все більше і більше думаю про те, що у мене за почуття до чоловіка?
Може це не кохання, а прихильність? Іноді замислююся про розлучення. Я не знаю, що мені робити і як бути, як зрозуміти саму себе та почуття.
- Може, цими вихідними на дачу не поїдемо, у матері твоєї день народження? - Запитала…
- А що ж ви їсте? – поцікавився здивований тесть. - Ну, сир, йогурт, -…
Субота Віри скінчилася, навіть не встигнувши розпочатися, — зрозуміла вона десь о пів на дев’яту…
Кухонна тиша була для Діани наче ліки. Вона повільно, чашка за чашкою, витирала чистий посуд…
Ніна Іванівна прокинулася від того, що за вікном голосно каркнула ворона. Вона лежала ще кілька…
Сусідка Ніна Павлівна, наче тінь, з’явилася біля хвіртки, саме коли Аліна ставила важкий пакет із…