Все добре, тільки я часом просто дивлюся на нього і ставлю собі питання: «а чи люблю я його, і взагалі, що це таке кохання?»

Пишу від того, що не можу зрозуміти, що таке кохання і чи я люблю насправді чоловіка?

Познайомилася з майбутнім чоловіком в інтернеті, спілкування призвело до шлюбу та народження доньки. Все сталося якось швидко і не як у всіх. Не було періоду залицянь, якихось теплих зізнань, ми не впізнавали одне одного якось ближче. Все відбувалося, як у прискореному перемотуванні фільму.

Чим підкорив мене чоловік? Напевно тим, що не просто говорив слова, а діяв. Прийшов, побачив, закохався! І все в нашій родині добре, начебто. Чоловік працює, не гуляє, шкідливих звичок не має. З дитиною допомагає у всьому.

Все добре, тільки я часом просто дивлюся на нього і ставлю собі питання: «а чи люблю я його, і взагалі, що це таке кохання?». Так, я дбаю про нього, підтримую і хвилююся до тремтіння в колінах. Але чи це кохання?

Він мене якось днями спитав: «Ти мене любиш? Якщо не ревнуєш, значить, не любиш!». На це я навіть не знала, що відповісти. Ревнощів немає як таких, просто я розумію, що практично всі чоловіки хоча б раз ліворуч сходять. Як не сумно це усвідомлювати. Але дивлюся на чоловіка, і чомусь впевнена в ньому, що зради поки що не було.

Самій гидко з цими думками засипати. Дивитись на нього сплячого, такого гарного, з ніжними губами та ямочкою на підборідді і думати, а чи люблю я його, чоловіка, який так солодко спить поряд зі мною?

Часто почала розуміти, що інтимної близькості не хочу, але треба. Він чоловік, це його потреба, а я не хочу, тому що він егоїст. У цьому плані думає про себе лише. Так бридко іноді від самої себе, почуття після близькості, ніби мною просто скористалися. А чоловікові начхати на мої відчуття.

Якось раніше говорила, мовляв, не подобається те і те, а зараз вдаю, що все добре. У всьому вже вдаю, намагаюся себе стримувати в емоціях і діях. І все більше і більше думаю про те, що у мене за почуття до чоловіка?

Може це не кохання, а прихильність? Іноді замислююся про розлучення. Я не знаю, що мені робити і як бути, як зрозуміти саму себе та почуття.

Daria

Recent Posts

— За дівчину без роду і приданого, якій пощастило потрапити до нашої родини! — промовила вона, розтягуючи слова та оглядаючи зал тріумфальним поглядом

Аліна стиснула келих міцніше, відчуваючи, як пальці німіють від напруження. Вона повільно підняла погляд на…

7 години ago

Жінки обожнюють рятувати, це їхнє слабке місце. Возила мене клініками, платила. Я навіть не думав, що так легко пройде

Ганна застебнула блузку й схопила теку з документами. Нарада за пів години, вона проспала на…

7 години ago

– А чому тебе якось дивно донька називає – мама Галя. А чому не просто – мама? – Та вона мені не дочка, – засміялася Галя

- Господине! Ви молоко продаєте? Нам ваші сусіди сказали. Віра Іванівна побачила молодого чоловіка, що…

11 години ago

— Оленка, ти пошкодуєш! — верещав Ігор, намагаючись струсити з себе картопляне лушпиння. — Я тобі влаштую!

— Ставай до плити, гості прокинулися і хочуть гарячого! — грубий поштовх у бік вирвав…

12 години ago

Старший син…

Ніна Петрівна добре пам'ятає день, коли їй довелося вирішувати долю чужої дитини. Була середа, чоловік…

12 години ago