Всі мої спроби пояснити, що він не такий поганий, нічим не закінчуються

Зустрічалася з чоловіком майже рік. Стосунки були у нас теплі, мали багато планів на майбутнє (родина, діти).

Він постійно казав, що йому зі мною добре, і він радий, коли я поряд. Але потім відбулася сварка через те, що він повернувся з зустрічі о 2-й годині ночі. Я не стрималася, наговорила багато зайвого, про що пошкодувала та вибачилася.

Але він сприйняв це як те, що я проти його роботи, а вона для нього дуже важлива, у нього серйозний бізнес і до того ж він забезпечує своїх батьків, дітей і навіть колишню дружину.

Попереднє розлучення у нього було пов’язане з його ставленням до роботи. Але моя реакція не пов’язана з цим, просто на мене нахлинули спогади минулого, колишній чоловік часто відвідував нічні клуби та пізно повертався. Я пояснила чому так відреагувала, але коханий мене не чує.

Говорить, що в нього дежавю і все. Минуло 2 тижні, і він дійшов висновку, що взагалі не готовий до стосунків, бо неадекватно реагує на банальну жіночу істерику, але одразу каже, що істеричкою я не є. Ще через тиждень сказав, що не хоче ще одного розлучення та дітей. Що я з ним тільки втрачу час. Він глухий кут.

У нас велика різниця у віці: мені 26, йому 42. При цьому пише, що дуже сумує за мною, і краще за мене нікого не знайде, але треба думати головою. На самому початку він позначив наші стосунки як серйозні, звільнив мене з роботи, щоб я могла з ним подорожувати та їздити у відрядження.

Пройшло 2 місяці після розлучення, він продовжує зі мною спілкуватися, надсилає квіти, гроші на життя (каже, що він відповідає за моє звільнення), відстежує мої соцмережі, запрошує повечеряти, пише, що нудьгує і ненавидить себе за свій характер та принциповість.

Днями написав, що незабаром у нас рік знайомства, і я багато чого його навчила, чого конкретно не каже. Пише, що йому шкода, що має хвору голову.

Я не розумію, що з ним. Він мене і не відпускає, і не поряд, весь час каже, що він поганий, а я найкраще, що з ним було, і він сумує. Що робити? Як бути? Я не хочу його втрачати. Але всі мої спроби пояснити, що він не такий поганий, нічим не закінчуються.