Всі поприходили і почали жалітися як втомилися, адже такий кусень роботи зробили, наче нас там і не було

Приїхали до мами в гості на кілька днів, живе вона не дуже далеко та їхати не менше години. В так сталося, що потрапили якраз в той момент, коли до неї приїхав брат, тобто мій дядько.

Так от, приїхали ми зранку, я дітей з дружиною спати розташував, взяв жінку і пішли гуртом всі на город. Город не далеко, але картоплю копати треба, бо насадили по весні дуже багато.

Потім і діти прокинулися, ми могли би звісно лишитися вдома і глядіти малих, бо ж наче в гості приїхали, але пішли разом усі на ту кляту картоплю. Жінка спину зірвала, тільки бігала всім відра висипала, а окрім цього встигала і води принести і за 2 дітьми подивитися і картоплю збирати на рівні.

Я теж на тій лопаті на 3 вибиральників ледь встигав. За пів години до того як мали закінчувати, мати моя і каже, ой, та вам з діточками ж важко, біжіть додому, ми вже тут самі.

Дійсно 4 години спини не розгинали, а зараз вже як по машинам грузити мішки, то йдіть додому. Ну ми пішли, а заодно дружина вирішила приготувати вечерю, насмажила картоплі на 10 чоловік мало що відро кортоплі почистити. Салату зробила, якісь грінки там, консервацію знайшла.

Всі поприходили і почали жалітися як втомилися, адже такий кусень роботи зробили, наче нас там і не було. А потім подивилися на смажену картоплю і зібралися поїхали в місто всі, а нас з дітьми лишили вдома.

Жінка сказала що і ноги її більше тут не буде. І я її підтримую їм бачте захотілося відпочити, а нам лишили гори посуду, безлад і раз ми вже вдома, то погодувати худобу і перебрати картоплю. Я так вирішив, що картоплю ми будемо тепер купувати.