– Ви грошам рахунку не знаєте, а Олег іпотеку платить, йому б краще допомогли, – злиться свекруха

Мама чоловіка вирішила відновити всесвітню справедливість: витягувала гроші зі старшого сина, нібито їй там треба на лікування чи щось ще важливе, а сама віддавала гроші молодшому сину Олегу.

Коли ж правда спливла, то вона стала ще на нас і нападати, казати, що ми грошам рахунку не знаємо, витрачаємо на дурниці, а бідному Олегу доводиться платити іпотеку і взагалі йому складно живеться.

У мого чоловіка є досить безглуздий молодший брат. Безглуздий, бо своїм розумом жити він не вміє, за нього думала спочатку мама, а потім цей почесний обов’язок перекочував до дружини.

Ми з чоловіком одружилися після університету. Обидва без посагу у вигляді квартир та іншої корисної нерухомості, але милості від долі ми не чекали ніколи. Почали відразу ж відкладати на квартиру, не витрачаючи гроші на весільну подорож та інші такі заходи. Все в скарбничку, кожну копійчину.

Свекруха тоді лише плечима знизала і казала, що в нас все одно нічого не вийде. Мовляв, і грошей не назбираємо, і життя до ладу не відчуємо. Жити треба тут і зараз, а ми собі у всьому відмовляємо. Їй розмірковувати добре, вона цією темою ніколи не займалася, у її чоловіка квартира була, як і дача.

Чоловік, на моє щастя, маму свою не слухав, і ми продовжували збирати. Через два роки назбирали грошей, взяли квартиру, а потім в ударні терміни за неї розплатилися. Спочатку чоловік поміняв роботу на більш оплачувану, потім і мені вдалося вийти на вищу зарплату.

– Ось закопалися у свою роботу, світла білого не бачите. А вам пора б вже про діток подумати, потім може й не вийде, – вмовляла нас свекруха.

Але ми у своєму рішенні були тверді – спочатку виплатити іпотеку, а потім вже планувати дитину. На одну зарплату тягти всі витрати було б дуже важко.

Свекруха обурювалася, а потім від нас відстала. У неї вирішив одружитися молодший син Олег. Хоча мені здається, що за Олега все вирішили, а його просто поставили перед фактом. Але не в цьому річ. Головне, що фокус уваги свекрухи змістився.

Олег одружився, і вже за пів року після весілля радісна свекруха сповіщала світ, що стане бабусею. Тягнути з дітьми молоді не стали, хоча самі на той момент жили на орендованій квартирі, а потім взагалі переїхали жити до свекрухи.

Але жити разом із невісткою свекрусі чомусь не сподобалося, мабуть, надто вони мають схожі характери. Тому до появи первістка було взято іпотеку.

На перший внесок назбирали усім світом. Там і свекруха дістала свої запаси, і батьки невістки додалися, і ще якісь добрі родичі. Заради нас свекруха так не стрибала, але ж ми з нею разом і не жили.

Ми закрили свою іпотеку, коли дитині Олега було два роки. Свекруха начебто спробувала натиснути на старшого сина, що коли ми зі своїм ярмом розібралися, то непогано тепер допомогти молодшому брату, але чоловік її дуже жорстко осік.

Він нагадав мамі, що коли ми розбиралися з першим внеском, а потім платили за свою квартиру, свекруха жодного разу й сто гривень не запропонувала, як і Олег. Тож ми нікому нічого не винні.

Попри невдоволення свекрухи ми вирішили, що кілька років видихнемо, поживемо для себе, а потім вже плануватимемо дитину. Зрештою, ми сильно напружувалися, виплачуючи іпотеку.

Сказано – зроблено. Ми їздили відпочивати, неквапливо проходили обстеження, а на третій рік я вже чекала дитину.

У цей час з’ясувалося, що в положені й дружина Олега. Тобто він знову буде один платити за все. Про це нам з сумом та жалем у голосі розповіла свекруха. Ми з чоловіком знизали плечима – це їхня справа, хай самі й розбираються.

Мій перебіг виношування супроводжувався сильними болями в спині та набряками в останньому триместрі. Тому щоб я не перенапружувалася ми з чоловіком вирішили, що додому двічі на тиждень приходитиме клінінг і все прибиратиме. Величезної фінансової дірки у бюджеті це нам не проб’є, але мені стане реально легше.

Коли про це випадково дізналася свекруха, скиглила вона довго: і що ми вже не знаємо, куди гроші витрачати, і що я зовсім ледаща, раз сама у своїй квартирі прибратися не можу, і чоловікові я на шию сіла.

Загалом скандал вийшов чудовий. Чоловік маму за руку за двері виводив. Не знаю, що він їй сказав, але більше вона цю тему не порушувала.

Зате свекруха різко зайнялася своїм здоров’ям. Чи то зуби лікувати треба, чи то обстеження проходити, чи то ліки купувати. Все це дорого, вона не тягне, синку, дай грошей. На здоров’ї матері чоловік не економив ніколи, тож без запитань віддавав мамі гроші на її потреби.

Я до того моменту вже була в декреті, і жили ми тільки на зарплату чоловіка. Не бідували, звичайно, але грошам рахунок знали. І постійні прохання свекрухи від’їдали значну частину бюджету.

Рівно до того часу, поки чоловік не зловив маму на тому, що вона безбожно бреше, і жодних проблем зі здоров’ям вона не вирішує, а всі отримані гроші віддає Олегу.

– Ви грошам рахунку не знаєте, прибиральницю собі дозволити можете, на моря виїжджаєте, а Олег іпотеку платить і дружину з двома дітьми тягне! Взяли б та допомогли їм! – обурювалася свекруха.

Чоловік не став мамі нічого пояснювати. Все вже сказано було давно. Просто сказав, що тепер мама в руки гроші не отримає.

Допомагатиме він їй за потреби, таки мама, але живих грошей, які вона може передати молодшому сину, не буде. Я зрозуміти не можу з якої радості ми маємо допомагати Олегу та його родині? Нам свого часу ніхто не допоміг, все, що маємо, ми заробляли самі. То де ми встигли заборгувати?