– Ви обіцяли приїхати на два дні, минуло вже шість днів, а ви й не збираєтесь додому. Навіщо ви приїхали? Вам назад не треба?

– Сашко, сьогодні до нас приїде моя мама, ти пам’ятаєш? – Сказала Аліна.

– Навіщо це? – хлопець невдоволено глянув на дружину.

– Ти забув? Взагалі я говорила тобі ще минулого тижня! Їй треба в лікарню на обстеження, так що вона пару днів поживе у нас.

– Я не чув, — буркнув Олександр.

– Зрозуміло… Я дивлюся, ти часто останнім часом погано чуєш. Дуже шкода, але з цим вже нічого не вдієш. Мама буде в нас по обіді.

Сашко скривився, як від зубного болю — він не любив тещу – гучну і безпардонну сільську жінку, що любить пхати носа не у свої справи. Вона постійно його критикувала, а особливо його роботу.

Сашко був графічним дизайнером і працював віддалено, що викликало подив і глузування з боку тещі.

– Зятю, коли ти нормальну роботу знайдеш? – хмикала Наталія Сергіївна. – Це ж не чоловіча справа! Залишив би дівчатам таке заняття. Я розумію, програмісти є, але те, що ти робиш, це взагалі смішно.

– Мамо, не лізь до Сашка, — зазвичай заступалася Аліна.

Вона чудово розуміла, що робота чоловіка не просто забава, а пристойний заробіток.

Ось і сьогодні Олександр був не радий приїзду тещі. Вона знову почне виносити йому мозок, говорити, що Алінка могла б і краще собі чоловіка знайти. Звісно, ​​Сашко іноді огризався, але зазвичай не звертав на Наталю Сергіївну уваги.

– Гаразд, приїде та приїде, — махнув рукою Сашко, подивившись на дружину. – Нехай тільки до мене не лізе. У мене замовлення велике і мені проблеми та сварки зараз не потрібні.

– Так, я пам’ятаю про твоє замовлення. Скажу мамі, щоби не заважала тобі.
– А вона тебе послухає? – Сашко посміхнувся.

Аліна тільки зітхнула, вони обидва розуміли, що Наталія Сергіївна не особливо звертає уваги на оточуючих та їхні претензії.

– Ти сама її зустрінеш?
– Так, я з’їжджу.

Вони мали одну машину на двох, що цілком їх влаштовувало. Сашко майже не водив, а Алінка часто їздила у справах.

Сашко працював, коли пролунав дзвінок у двері. Хлопець зітхнув, розуміючи, що дружина знову забула ключі від квартири. У неї так часто бувало, бо Аліна знала, що чоловік вдома і відчинить їй двері.

– Привіт, зятю, — на порозі стояла Наталя Сергіївна. Вона рідко зверталася до Сашка на ім’я.

– Вітаю, — процідив крізь зуби Олександр.

Він прийняв сумки, зазначивши про себе, що для кількох днів речей забагато. Хоча теща рідко затримувалась, посилаючись на те, що в неї вдома господарство, і вона не може його покинути.

– Сашко, там у багажнику ще сумки, – Аліна простягла чоловіку ключі від машини.

– А чого так багато речей? Для двох днів це якось занадто, – хлопець насупився.

– Я вам гостинці привезла, варення, соління, — заявила теща і пішла до зали. – Ой, стомилася, як собака.

Сашко перетягнув сумки до квартири, чортихаючись подумки. Мало того, що теща завітала не вчасно, то ще й купу речей із собою притягла.

Він почав підозрювати, що щось тут не гаразд, але вирішив не висловлювати підозри, а трохи почекати. Сваритись із Наталією Сергіївною він не хотів, зазвичай вона перекрикувала його легко і не слухала жодних заперечень.

– Втомився, зятю? — Наталя Сергіївна сиділа поруч з Аліною за столом і відпочивала після довгої дороги.

– Трохи, — Сашко сів до них за стіл і взяв чашку чаю, що йому простягла дружина.

– Слухай, усе спитати хотіла — що в тебе зачіска така дивна?

Наталя Сергіївна з усмішкою окинула Сашка, він якраз у цей час відрощував волосся і на його потилиці красувався невеликий хвостик, хоча з боків волосся було коротке.

– Ніяк вікінгом себе уявляєш, га зятю? – підморгнула йому теща. – Так, а м’язи тоді де? А ти такий худенький, меч не піднімеш!

Сашко стиснув чашку, намагаючись не реагувати і якомога спокійніше відповів:

– Зараз так модно!

– А як під горщик модно буде? Зробиш таку зачіску? А якщо модно з п’ятого поверху стрибнути, теж стрибнеш?

– Ні, звичайно, дурень я чи що?

Аліна зітхнула, бачачи, що чоловік починає злитися, а її мама його дражнить, і плавно перевела розмову на іншу тему.

– Мамо, а ти до нас надовго? Ти ж сказала на кілька днів, так?
– Так, можливо, — непевно знизала плечима жінка. – Як у лікарні скажуть.

– А що це за обстеження? – Вставив слово Сашко.

– Зятю, ти такі речі у дорослих жінок не питай, бо можеш почути не дуже приємні подробиці. Зрозуміло?

Сашко почервонів після такої відповіді, потім підвівся з-за столу.

– Аліно, я працювати пішов, потім до магазину з’їжджу.

– Ти б хоч не називав це роботою, — втрутилася Наталя Сергіївна. – Сидиш щось клацаєш по клавішах. Платять хоч щось? Працівник…

Олександр нічого не сказав, лише поглядом показав дружині, що його терпіння надовго не вистачить.

…Так минуло кілька днів, Наталя Сергіївна, як і раніше, по кожній дрібниці чіплялася до зятя, глузувала з нього і не звертала уваги на слова дочки. В одну мить Олександр просто не витримав.

– Що вам треба від мене? Якщо ви ще раз мене образите, то можете йти з мого дому! Мені це все набридло!

– Що? Ти мене виженеш? Сил вистачить?

Сашко насупився:

– Ви обіцяли приїхати на два дні, минуло вже шість днів, а ви й не збираєтесь додому. Навіщо ви приїхали? Вам назад не треба? Обстеження вже пройшли? То, може, поїдете додому?

– Дякую за турботу, але назад мені не треба, — пирхнула теща.
– У сенсі? – Аліна теж здивовано подивилася на матір.

– У прямому, — зітхнула жінка, — Я будинок продала. Тепер ось поживу у вас поки шукаю собі квартирку.

– Що? Ми так не домовлялися! – Сашко спалахнув від злості.
– Ну то й що? Можемо зараз домовитись.

Наталя Сергіївна з легкою посмішкою дивилася на зятя, вона знала, що хлопець нічого не зробить. Він, звичайно, розгнівається і образиться, але це нічого, минеться.

– І як довго ти шукатимеш квартиру, мамо? І чому ти одразу не сказала?

– Не знаю, я дивилася вчора кілька квартир, але вони мені не сподобалися. Так що ще шукатиму. А якби сказала, то що? Ти ж не виженеш рідну матір на вулицю? Або …

Аліна знала, що мама посміюється і з неї теж. Вона користувалася їхньою добротою та гостинністю.

– Поспішай, будь ласка, мамо. У нас своє життя та свої справи.

– Я вам заважаю чи що?

Сашко кинув на неї сердитий погляд і пробурчав:

– Так, заважаєте. Мене дістали ваші зауваження, ви заважаєте мені працювати та спілкуватися з дружиною.

– Ось як? Список однак довгий. — Наталя Сергіївна мило йому посміхнулася. – Зятю, та розслабся ти. Поїду скоро.

Сашко зі злістю глянув їй у спину, за ці кілька днів він вже разів п’ять просив не торкатися його роботи, зовнішності та решти, але теща наче не чула його. Їй ніби приносило задоволення діставати його.

А тепер доведеться терпіти її невизначений час. Навряд чи Наталя Сергіївна знайде потрібну квартиру за тиждень. А жити з нею Олександр вже не міг.

У них і в ліжку з Аліною нічого не виходило, тому що за стіною була теща і при думці про неї у Сашка пропадало все бажання. Утім, в Аліни теж.

– Чи може вам допомогти? – Вирвалося у Сашка.
– Що? – Теща навіть розвернулася і уважно подивилася на зятя.
– Ну, квартиру знайти. У мене є ріелтор знайомий, вона вам підбере щось хороше.

– Вона?
– Так, стара знайома, навчалися разом. То що? Зателефонувати їй?

Наталя Сергіївна задумалася, вона й сама не хотіла жити з дочкою та зятем, їй було не дуже комфортно, не те що на своїй території. Але жінка не знала нікого в місті й не дуже довіряла рієлтору, який зараз шукав квартиру.

У нього всі варіанти були не дуже, він явно хотів якнайшвидше позбутися жінки та підсунути невигідний варіант.

– Слухай, ну подзвони їй, якщо вона надійна людина.
– Так, Лізі можна вірити. Вона погану квартиру не порадить. Вона ж нам з Аліною допомагала, цю квартиру вона нам підшукала.

Вперше за весь час знайомства Саша та Наталія Сергіївна порозумілися. Вони разом з’їздили до рієлтора і буквально за два дні знайшли чудовий варіант, який влаштовував Наталю Сергіївну.

Увечері теща сказала:

– Так, Сашко, не очікувала, що ти такий рішучий. Може, я й помилялася, у тобі є щось хороше.

– Це можна вважати за комплімент? – посміхнувся Олександр.
– Та як хочеш вважай. Тобі мало цього? Зятю, ну не змушуй мене говорити про твої недоліки.

Наталя Сергіївна дивилася на Сашка і він, піднявши руки, швидко вийшов із кімнати. Йому не хотілося руйнувати той хиткий мир, що встановився між ними.

Принаймні це був перший день, коли все пройшло досить тихо, не рахуючи невеликої сцени вранці.

“Може згодом, вона більше поважатиме мене, подумав хлопець, сідаючи за ноутбук. А якщо й ні, то є приємна обставина в цій справі — теща скоро з’їде…”