– Вибач мене Женя, але то у тебе немає часу, а тепер немає і у мене. Розмова, яка могла перевернути все їх життя…

Історія про кохання, двох молодих людей які хотіли прожити все життя разом, але доля розпорядилася по іншому. Юна дівчина на ім’я Адель і юнак Євген познайомилися у компанії, в товаристві друзів.

Перше враження було, якесь не дуже байдуже, хоча як людина і друг він їй подобався, Євген запропонував її зустрічатися на другий зустрічі, вона погодилася просто тому що вдома було нудно і нічим особливо зайнятися.

Перший поцілунок, ніжні обійми були так ніжні і чисті, щомісяця дарували одне одному подарунки. Знали чого хочуть одне від одного, ну звичайно до інтиму справа не доходила, знали що потрібно щоб пройшов час і досвід в інтереси спільні.

Минуло 4 місяці, вони вирішили розбігтися, дізнатися як буде коли вони будуть не разом. Вона пішла вчитися і знайшла хлопця, але думки були назад повернути його,  тому коли вона приїхала, пішла відразу ввечері до нього, хотіла з ним поговорити.

– Привіт мені треба з тобою поговорити!
– Мені нічого тобі сказати у мене є інша вже була!

Боляче було дізнатися те що обіцянка залишилися пилом. Адель довго просила щоб поговорив з нею, але, у нього не було до неї ніякого інтересу.

Минуло близько року вона вийшла заміж, добре жила. Коли вона приїхала в гості до батьків, йшла в магазин і зустріла його. Почуттів вже не було ніяких тільки спогади, він не міг відвести погляду, вийшла з магазину, Євген втік за Адель поговорити, але розмови так і не відбулося.

– Вибач мене Женя, але то у тебе немає часу, а тепер немає і у мене.

Треба не чекати що все буде готово тебе зустріти в обіймах, потрібно брати і робити, а не чекати того моменту якого може і не бути.