Я довго терпів, та більше не можу. Мені не хочеться повертатися до власної домівки. Я працюю з ранку до вечора. Роботи багато, доводиться викладатися на повну, щоб заробити більше. Приходжу досить пізно.
Але вдома нічого не змінюється. З порога валяються якісь речі, іграшки, сміття. На кухні в раковині немитий посуд. У спальні гора непрасованих речей.
Моя дружина Олена сидить у декреті із дворічним сином. І що ще сказати, господиня з неї ніяка. Коли ми жили вдвох, то утримувати будинок було простіше. У вихідні ми разом прибирали, і на тиждень цього вистачало. Але з появою дитини все змінилося.
Стало в рази більше усього. Додалися дитячий одяг, іграшки та купа всяких дрібниць. З того часу наша квартира перетворилася на справжнє звалище. Ніде стати, щоб не натрапити на якийсь бруд.
Я сказав Оленці, що не займатимуся прибиранням. Я не маю часу ще й це робити, я заробляю гроші для сім’ї. Адже вона сидить удома цілими днями. Так, дитина у нас рухлива, часто наводить свої порядки в будинку. Але хіба нема часу хоча б трохи розгребти все це?
Мені важко зрозуміти, чим вона займається весь день. Іноді я приходжу додому, а вона просто лежить на дивані. Навколо повний бардак, а вона просто лежить.
Не раз я їй казав, наскільки сильно мене бісить безлад. Неможливо відпочивати у будинку, де настільки брудно. Це просто фізично некомфортно! Але Олена відмовляється це розуміти.
Я її просив, благав, лаявся з нею, влаштовував бойкот. Але цього вистачає на день-два, а після квартира знову перетворюється на хаос. На цей раз мій терпець урвався.
Кілька днів тому я прийшов додому і побачив ту саму знайому картину. У раковині посуд, який залишився ще від позавчора. Гора речей, які треба попрасувати, лише зросла. Син сидить біля шафи у коридорі і виймає звідти якісь речі, кидаючи прямо на брудну підлогу. А дружина тим часом лежить на дивані і не робить нічого. Просто спостерігає за всім цим дійством.
Мої нерви не витримали. Я зібрав потрібні речі і пішов жити до мами. Дав дружині пару днів на роздуми: або вона змінює своє ставлення до прибирання, або ми розлучаємося. У мами я вже чотири дні. Вперше за довгий час відпочиваю, адже тут чисто та затишно.
Я мав час подумати, і я засумнівався. Чи правильно я вчинив із дружиною? Невже повний бардак у квартирі – це привід для розлучення з матір’ю моєї дитини?
- Тепер ми з тобою житимемо по сусідству! – радісно повідомила Інесі старша сестра. -…
Людмила овдовіла рано. У тридцять п'ять років вона ховала чоловіка. Синові Васі тоді шість було,…
Валентина Сергіївна сиділа на жорсткій вокзальній лаві вже другу годину. Валіза, перев'язана старим шнуром для…
Юля сиділа на кухні та з задоволенням пила чай, що охолонув. Молодший, Мишко, якому було…
— Як це — я не лечу з тобою? — Антон розгублено стояв посеред кімнати,…
— Ти впевнена, що це не помилка, Віро? — прошепотіла Анна, нервово перебираючи ремінець сумочки.…