Виявляється, вони солоні, сльози людини

Коли подружжя зрозуміло, що Бог не дасть їм дітей і що медицина безсильна їм допомогти, їм було вже по 40 років.

Чоловік, винуватець безплідного шлюбу, втомившись відводити свій винний погляд від повних болю очей дружини, яка все більше і більше замикалася в собі та віддалялася від нього, пішов на відчайдушно-розсудливий вчинок.

У день її сорокаліття він подарував дружині цуценя.

Цуценя було маленьке, товстеньке і безпорадне. Чоловік навіть не міг передбачити, як може змінитись його дружина.

Він, директор великого заводу, приходив додому пізно, і весь клопіт по догляду за цуценям взяла його дружина. Вона балувала цуценятко як дитину, витирала за ним калюжі, вигулювала його, навчала слів і команд.

Цуценя росло і перетворилося на великого, і красивого собаку.

Цей холодний листопадовий вечір господиня та Собака запам’ятали на все життя.

Як завжди, пізно ввечері господиня вивела Собаку на прогулянку, спустила її з повідця, щоб вона змогла побігати в кущах.

Зробивши свої справи, Собака хотів вже повернутися до господині, як почув її крик. Вискочивши з кущів, вона побачила господиню, оточену компанією нетверезих підлітків, у руці одного з них майнув ніж.

Вмить оцінивши ситуацію, зрозумівши, що господині загрожує небезпека, Собака метнувся в коло підлітків і почав грізно ричати. Вони кинулися бігти.

“Скажена!” – крикнув хтось із них.

Втікаючи, хлопець із ножем встиг ударити їм Собаку в живіт.

“Як боляче”, – подумала Собака, провалюючись у темряву.

Ветеринар, оглянувши рану, сказав, що Собаку краще приспати, що вижити їй – один шанс із тисячі. Хазяйка і чути не хотіла про це, вона вирішила скористатися цим шансом.

Собаці було зроблено операцію. Цілий тиждень вона майже не подавала ознак життя. Одного разу господині здалося, що Собака помер. Вона заплакала ридма, великі сльози падали Собаці на морду.

І раптом вперше за тиждень Собака розплющив очі.

“Виявляється, вони солоні, сльози людини”, – майнуло в неї в голові, коли вона почала їх злизувати.

З цього дня почалося повільне, але вірне одужання.

Минули роки… Собака дізнався про нове для себе слово «пенсія».

Господиня цілими днями була вдома, і це дуже подобалося Собаці. На той час їй виповнилося 15 років.

Вона почала погано чути, бачити, у неї зламався одне ікло. Найчастіше вона тепер просто лежала, стежачи очима за господинею, або спала. Але навіть через дрімоту вона завжди відчувала запах господині, коли та підходила до неї.

Вони не знали, що теплий літній день, коли господарка взяла з собою на прогулянку Собаку, стане останнім днем ​​у їхньому житті. Коли вони переходили вулицю, машина, що мчала на повному ходу, збила їх, і страшна сила кинула на асфальт.

Натовп зібрався швидко. Сміливіші намагалися підійти до жінки, яка не подавала ознак життя. Але щоразу вони відходили геть.

Собака, збираючи останні сили, підводився на передніх лапах, не підпускав нікого до господині. Замість гавкання з її пащі виривався хрип упереміш з кривавою піною.

За кілька хвилин під’їхали машини швидкої допомоги та поліції. Літній поліціянт, порадившись із лікарем, по рації доповів обстановку. До Собаки долинули слова:

«Скажена… застрелити».

Пролунала команда:

«Розійтись!»

Коли люди пішли, поліціянт дістав із кобури пістолет і почав повільно підходити до Собаки. Вона зрозуміла, що це все. Вона піднялася на передніх лапах і мовчки дивилася в чорний гурток, що наближався до неї.

Але вся її істота, яка залишала життя, жила передчуттям чогось. І диво сталося! Її очі засвітилися, коли з машини, що під’їхала, вискочив господар.

Він біг і кричав:

“Не стріляйте, не стріляйте!”

Поліціянт опустив пістолет.

Останні сили покинули Собаку, вона впала на бік. Але вже за кілька секунд, перемагаючи біль, підтягуючись на передніх лапах, тягнучи задні та залишаючи кривавий слід, поповзла до господині.

«Які важкі останні метри життя, – думала вона. – Аби встигнути».

Вона доповзла до господині, уткнулася мордою в її теплий бік. Тіло Собаки витяглося та обм’якло: «Встигла»…

Ставте вподобайки та пишіть коментарі, що думаєте з цього приводу?