Вже 6 років не спілкуюся з братом, через те що він забрав речі з будинку батьків

Поки були живі батьки, ми з братом та невісткою нормально спілкувалися. З чоловіком приїжджали до них у гості та допомогти з міста, а брат із сім’єю живуть у сусідньому селищі.

Мама тішилася, що ми такі дружні, тому що не рідко ми їздили допомагати і їм. Господарство у брата велике, ще й два городи, тож роботи вистачало. Брат жив біля тещі, але на той момент поряд зводив свій будинок.

Спочатку раптово не стало мами, що стало для нас страшною несподіванкою. Папа різко здав, а брат, відвідуючи його, почав потихеньку брати те, що вважав за потрібне. Коли батько скаржився мені, я говорила, що не хочу сваритися через якісь інструменти, тим більше, що батькові вони не потрібні, якщо що треба, брат приїде і зробить.

Хоча з братом все ж таки поговорила, сказала, щоб він не тягнув нишком, а питав батька. Адже старі все життя стягували добро, і їм складно з ним розлучитися. Брат образився, але висновків з нашої розмови не зробив.

Через два роки не стало тата. Будинок закрили і домовилися, що продавати не будемо, а я поставлю пам’ятник і приїжджатиму сюди, як на дачу. Брат погодився, а невістці це не сподобалося. Тоді я запропонувала половину суми за будинок, ніби викупила у брата частину його спадщини.

Гроші він узяв без зайвих розмов. Я поїхала до весни, а коли приїхала, знайшла будинок напівпорожнім. Поки мене не було, брат забрав ті речі, які ми із чоловіком привозили батькам. Коли робили ремонт та купували нові меблі до квартири, батькам відвезли майже новий диван, стінку, люстру, три килими та багато різних дрібниць.

Мені воно не потрібне в місті, а в сільському будинку створює затишок. Тим більше, що у батьків стояли ліжка з металевою сіткою. Їх тоді забрав брат і здав на метал. Пішла і пральна машина із холодильником. Я була в шоці.

Спочатку я не хотіла сварок, щоб не давати приводу для пліток і заради пам’яті батьків. Але тут брат із невісткою приїхали самі і я не витримала. Він же добре знає, що це мої речі, а не батьків. Як можна так вчинити? Я сказала, що він злодій, і щоб повернули все на місце.

Брат спочатку виправдовувався, потім сказав, що це вже не мої речі, а батьків, і, як знати, може мама віддала мені за них гроші. Я з ним посварилася і тепер уже шість років не спілкуємось. Ніколи не подумала б, що може так бути.