Вже п’ять років ми з чоловіком живемо на орендованій квартирі, після появи другої дитини я остаточно зрозуміла, що вчотирьох дуже тісно в однокімнатній

Вже п’ять років ми з чоловіком живемо на орендованій квартирі, після появи другої дитини я остаточно зрозуміла, що вчотирьох дуже тісно в однокімнатній.

Я почала вимагати у чоловіка, щоб ми переїхали у свою квартиру – взяли іпотеку. Чоловік поквапився і зайняв у друга гроші на початковий внесок.

Ми поїхали дивитися квартири, залишивши дітей мамі. Перший варіант мені не сподобався.

Хоча це була затишна трикімнатна квартира, мені не подобалося, що вона знаходилася на першому поверсі, тому ми одразу ж поїхали дивитися інший варіант.

Але й другий варіант мені теж не сподобався: квартира знаходилася у гучному районі. У чоловіка закінчувався терпець.

-Олено, ну попередній варіант був дуже хороший!
-Олег, як ти не зрозумієш, це дуже гучний район, а я люблю тишу, я не хочу тут жити, – вперлася я.

-Добре, будемо шукати далі, – нервово сказав чоловік.
Ми з чоловіком переглянули ще кілька варіантів, але я від усього відмовлялася. Чоловік не приховував свою агресію. Йому хотілося якнайшвидше вирішити питання з житлом.

Ну, діловий! Мені ж там жити, він постійно на роботі знаходиться. Адже я хочу хорошу квартиру, яка б відповідала всім моїм вимогам.

Ми досі вибираємо квартиру, чоловік постійно квапить мене. Але я не вважаю себе винною в тому, що шукаю гідний варіант, це ж не хліб купити. Як його заспокоїти та пояснити, щоб він набрався терпіння.