Хочу поділитися історією зі свого життя, тепер уже дуже щасливого життя. Почалося все з того, що в 25 років я зрозуміла, що всі подруги з кимось зустрічаються або вже заміжні, а я то і не цілувалася жодного разу.
Побачення звичайно були, але все закінчувалося одним і тим же, чоловік завжди опинявся не той самий (з раннього дитинства начитавшись книжок про принцес і велике кохання, я чітко вирішила, що буду шукати тільки того самого, одного чоловіка).
Загалом зневірившись знайти чоловіка в “реалі” я вирішила звернутися до глобальної мережі в цьому серйозному для мене питанні. Подруги ставилися скептично, як і в загальному вся моя сім’я. Зареєструвавшись на декількох сайтах знайомств я з передчуттям почала пошук. Через кілька днів розчарування моєму не було меж, що тільки не писали мені ці “горе-женихи” все виявилося набагато гірше, ніж на моїх реальних побаченнях, вони навіть не намагалися вразити, хто “клюне” той клюне.
Далі послідувала депресія, я стала думати, що до кінця життя залишуся старою дівою з сорока кішками на руках. В печалі я вирішила з головою зануритися в інтернет, але вже не в пошуках любові, а в онлайн іграх, на одну таку незабаром я “підсіла”. У грі крім того, що ти розслабляєшся насолоджуючись військовою стратегією, попутно присутнє спілкування з живими людьми, такими ж гравцями.
У якийсь момент я зрозуміла, що з одним хлопцем ми спілкуємося досить часто і іноді зовсім не про гру, через час ми обмінялися контактами, потім в скайпі, стали спілкуватися кожен день, я настільки до цього звикла, що кожен раз у вільний час летіла “кулею” до монітора, а після зрозуміла, що закохана в цю людину остаточно і безповоротно, він відповів мені тим же.
Жили ми в різних країнах, але це не зупинило, зрозумівши, що одне без одного жити нормально ми вже не зможемо, я просто поїхала до нього. Минуло три роки, ми одружені і чекаємо малюка. Щасливішою, ніж зараз я себе не пам’ятаю за все життя. Моя історія як мільйон схожих доводить відразу два твердження, любов є і її можна знайти в інтернеті.
Кілька років тому свекор одного разу не прокинувся. Тамара Петрівна того ж дня, ще до…
Анна застигла з чашкою кави в руках, немов хтось вилив на неї відро крижаної води.…
— Та пішов ти, Євгене! — Галина жбурнула мокру ганчірку в раковину так, що бризки…
Коли Федір і Тася одружилися, у їхньому житті не було нічого особливого. Ні багатих родичів,…
Щойно Оксана переступила поріг, як її погляд одразу впав на Інну. Зовиця стояла посеред передпокою,…
Оксана припаркувала свій позашляховик біля будинку, але не поспішала виходити. Кілька секунд просто сиділа, заплющивши…