Хочу поділитися історією зі свого життя, тепер уже дуже щасливого життя. Почалося все з того, що в 25 років я зрозуміла, що всі подруги з кимось зустрічаються або вже заміжні, а я то і не цілувалася жодного разу.
Побачення звичайно були, але все закінчувалося одним і тим же, чоловік завжди опинявся не той самий (з раннього дитинства начитавшись книжок про принцес і велике кохання, я чітко вирішила, що буду шукати тільки того самого, одного чоловіка).
Загалом зневірившись знайти чоловіка в “реалі” я вирішила звернутися до глобальної мережі в цьому серйозному для мене питанні. Подруги ставилися скептично, як і в загальному вся моя сім’я. Зареєструвавшись на декількох сайтах знайомств я з передчуттям почала пошук. Через кілька днів розчарування моєму не було меж, що тільки не писали мені ці “горе-женихи” все виявилося набагато гірше, ніж на моїх реальних побаченнях, вони навіть не намагалися вразити, хто “клюне” той клюне.
Далі послідувала депресія, я стала думати, що до кінця життя залишуся старою дівою з сорока кішками на руках. В печалі я вирішила з головою зануритися в інтернет, але вже не в пошуках любові, а в онлайн іграх, на одну таку незабаром я “підсіла”. У грі крім того, що ти розслабляєшся насолоджуючись військовою стратегією, попутно присутнє спілкування з живими людьми, такими ж гравцями.
У якийсь момент я зрозуміла, що з одним хлопцем ми спілкуємося досить часто і іноді зовсім не про гру, через час ми обмінялися контактами, потім в скайпі, стали спілкуватися кожен день, я настільки до цього звикла, що кожен раз у вільний час летіла “кулею” до монітора, а після зрозуміла, що закохана в цю людину остаточно і безповоротно, він відповів мені тим же.
Жили ми в різних країнах, але це не зупинило, зрозумівши, що одне без одного жити нормально ми вже не зможемо, я просто поїхала до нього. Минуло три роки, ми одружені і чекаємо малюка. Щасливішою, ніж зараз я себе не пам’ятаю за все життя. Моя історія як мільйон схожих доводить відразу два твердження, любов є і її можна знайти в інтернеті.
