Мої “танці” на граблях. Зустріла я якось чудового хлопця, як мені тоді здавалося. Закохалася в нього по вуха, та й він в мене теж. Перший рік у нас був майже ідеальний, недоліків в ньому я практично не бачила.
Напевно, як кажуть, закохані очі не бачать. А ось потім він почав різко змінюватися: спочатку почав проявляти байдужість до мене, іноді став кричати на мене без приводу, ревнувати до всього, що рухається, хоча приводу я ніколи не давала.
Ось і чому б все це мені не припинити ще в той момент, коли він обзивав мене останніми словами? Але я завжди його пробачала. Після образ він завжди приходив, вибачався.
Перший час після цього мені справді здавалося, що тепер він змінився, буде мене цінувати і любити, але я помилялася, приниження і образи через якийсь час знову починалися.
Я буквально танцювала на граблях три роки. Але одного разу, коли від любові вже не залишилося нічого, лише звичка, я подивилася на нього і зрозуміла, що ця людина просто жалюгідна, раз намагається самостверджуватися за рахунок дівчини.
Своїми образами він підвищував свою самооцінку і знижував мою. Плюнула на нього і пішла. Після цього я стала в мільйон разів щасливіше і впевненіше в собі.
На все життя зробила висновок, що люди не змінюються, і не варто наступати на одні й ті ж граблі, якщо вже хоча б раз вони тебе вдарили по лоба.
Каструля з дешевими пельменями стояла на плиті й виділяла запах вареного тіста із сумнівною начинкою.…
Ми зненавиділи її відразу, як вона переступила поріг нашого будинку. Кучерява, висока, худа. Кофтина в…
Марина закінчила нараду і вийшла з переговорної, коли на екрані телефону висвітився дзвінок від тітки…
Вони обирали будинок два роки. Дивилися варіанти, сперечалися про планування, кількість кімнат, про те, де…
— Мама, швидше за все, до нас переїде. Ірина повільно опустила на тарілку ніж, яким…
- Ви б, Марино Юріївно, про сина подумали, а не на порожніх метрах сиділи! Гроші…