Я була найвищою в класі дівчиною, дражнили дилдою, а ще людям на сміх – я закоховалася у хлопців нижчих за мене… так продовжувалося до універу

Дилдою мене називали однокласники ще в старшій школі. У 16 років у мене вже був зріст 195 см. Я не займалася баскетболом або волейболом. Мабуть, гарно годували або через радіацію так вимахнула.

Спочатку обзивалися нишком, а потім відкрито звали дилдою. Я терпіти не могла своїх однокласників. Найвищий хлопець у нас в класі навіть до 190 см не дотягував.

Я дуже комплексувала через свій зріст. Якщо подруги у дворі запросто могли хизуватися в туфельках на високих підборах, то я не могла дозволити собі ніякого каблука.

Найприкріше, це коли півтораметрова дівчина йде в обнімку з двометровим красенем і на мене дивиться в стилі: “Ну, що … викуси?”.

Шкода, що я не можу також добре виглядати з півтораметровим хлопцем. І як на зло в одинадцятому класі я закохалася в одного з хлопців, який був на цілу голову нижчий за мене.

Намагалася проявляти знаки уваги, фліртувала як могла, та тільки він на мене не дивився. Він зрозумів, що я в нього закохалася, оскільки ставлення до мене стало зовсім інше … насторожене …

Другий раз знову закохалася в хлопця невисокого зросту. Тільки на цей раз все було набагато жорсткіше. Він мені в обличчя сказав фразу, яку до сих пір пам’ятаю: “Знайди собі якогось баскетболіста краще”. І я пішла його порадою. Хоча не так: баскетболіст сам знайшов мене.

У нас було вікно і я сиділа в парку на лавці і їла морозиво. Повз проходили троє дуже високих хлопців. Один з них наблизився до мене і запросив на матч. Я жартома запитала: “На баскетбольний?”. Він кивнув.

Я пообіцяла, що прийду. Обмінялися телефонами. А далі вже саме понеслося. Під час усього навчання в університеті я ходила з гордо піднятою головою і під ручку з хлопцем, який був ще вищий за мене. Ось тоді я відірвалася по повній: купила туфлі на високих підборах. Хоча ходила в них не дуже довго: дуже вже вони виявилися незручними.

Люди чомусь звикли ділити людей на низьких і високих, на своїх та іноземців … Мільйон різних бар’єрів. Навіщо вони так роблять? Тільки жити заважають. І стільки тарганів в головах у людей … Хто їм їх туди підсовує ?!