Коли мені було 17 років, я познайомилася з хлопцем, який був трохи старше ніж я. Жив він у Києвській області. До нас приїжджав на заробітки. Дуже сильно його покохала.
Весь вільний час намагалася з ним проводити, навіть в гості до нього на літо їздили. Він теж мене кохав.
В силу того, що мені було всього 17 років, я так хотіла жити, гуляти з подругами, працювати. Загалом серйозні відносини не вписувалися в моє життя.
У підсумку нам довелося розлучитися. Минуло кілька років, за ці роки ми не спілкувалися. У мене було достатньо хлопців і навіть на кілька місяців я встигла вискочити заміж, але його я не забувала ніколи.
Одного разу випадково він попався мені в соцмережах, там був його номер телефону і я не замислюючись подзвонила йому. Понеслося наше спілкування.
Навіть не дивлячись на минулі роки, метелики в животі літали. Кожен день чекала його дзвінків. По телефону ми домовилися, що він переїде до мене в Херсон і ми почнемо все з початку.
Я літала до нього в те місто де він був по роботі, правда на кілька днів, було супер. Мені залишалося тільки чекати пів року, коли він приїде до мене.
Я жила на той момент з дівчатками на орендованій квартирі. Були постійні гулянки клуби і т.д.
І на одному з таких походів в клуб, я познайомилася з хлопцем. Не знаю що переклинило в моїй голові, я стала зустрічатися з цим хлопцем.
Мій Руслан теж приїхав в Херсон, я розповіла про все йому. Останнє що я пам’ятаю, коли ми розлучилися, це його очі повні сліз. Він пішов…
Незабаром я завагітніла від свого нового хлопця і вийшла за нього заміж. Минуло вже 8 років. Любові звичайно ж не було за ці роки. Що це було?
Швидше за все швидкоплинне захоплення, яке коштувало мені цілого життя. У мене 3 дітей. Моє серце досі рветься на шматки. Я не можу його відпустити, як би мені цього не хотілося.
Він в моєму серці залишиться назавжди. Іноді хочеться вити як вовк, усвідомлюючи те, що я накоїла, але треба жити далі. Кохання моє, якщо ти коли небудь прочитаєш це, знай, я прошу в тебе вибачення, за ту біль яку я тобі заподіяла …
Аліна стиснула келих міцніше, відчуваючи, як пальці німіють від напруження. Вона повільно підняла погляд на…
Ганна застебнула блузку й схопила теку з документами. Нарада за пів години, вона проспала на…
– Тамаро Іванівно, а куди коробку поставити? - Запитала Марина, протискаючись у двері дачі. Свекруха…
- Господине! Ви молоко продаєте? Нам ваші сусіди сказали. Віра Іванівна побачила молодого чоловіка, що…
— Ставай до плити, гості прокинулися і хочуть гарячого! — грубий поштовх у бік вирвав…
Ніна Петрівна добре пам'ятає день, коли їй довелося вирішувати долю чужої дитини. Була середа, чоловік…