Історія про одруженого Кирюшу бабія та його дружину

У мене є друг. Не сказати, що ми близькі друзі, але спілкуємося час від часу і знаємо одне одного ось уже більше двадцяти років.

Людина він глибоко одружений, має двох дітей, проте любить ходити наліво. Всі знають за ним такий грішок. Любить він прекрасну стать.

Дружина змирилася з цим, мучиться, але до розлучення жодного разу справа не доходила. Гуляти можна по-різному. Одні чоловіки гуляють дуже непомітно, і дружина часом за все життя так і не здогадається, що у чоловіка рильце в пушку і що він гулеваніт.

А з моїм другом все зовсім по-іншому. У мене склалося таке відчуття, що він або не вважає за потрібне ховатися, або спеціально так робить, щоб дружина про все знала. Мені таке не зрозуміти …

Одного разу ми з братом сиділи вдома, і цей самий друг прийшов до нас в гості зі своєю … коханкою. Він так її і представив: «Це моя коханка Марина».

Ну коханка, так коханка, нам, в принципі, без різниці … Ми сиділи, спілкувалися, пили пиво, приколювалися, труїли анекдоти … Тут дзвінок на стаціонарний телефон. Моя мати взяла трубку.

Дзвонила дружина друга і питала, чи не у нас він зараз в гостях. Мати, не знаючи, що відповісти, пішла і запитала у нього самого: «Кирило, ти у нас чи ні?!?!»

Він відповів, що у нас. Через годину на порозі нашої квартири намалювалася його дружина. Ми були ошелешені і подумали, що зараз, напевно, буде, щонайменше, бійка між дружиною і коханкою, а як мінімум, крик до стелі і словесна перепалка.

Я вже стала на всякий випадок згадувати телефони «швидкої» та поліції.) Але ні!

Через десять хвилин дружина друга вивела коханку покурити в коридор. Мабуть, вони поговорили, що до чого, і дружина  повернулася в квартиру вже одна і, головне, без подряпин і синців.)

Ніхто нічого не питав. Все було тепер зрозуміло. Відправила дамочку додому, пояснила, що людина одружена, і ловити їй тут нічого.