– Я до рідної доньки приїжджаю, чи до президента, що маю попереджати про візит? – обурилася мати

Я поспішала, мені треба було встигнути запекти курку до повернення чоловіка з роботи. Сьогодні в мене був вихідний, і я вирішила порадувати Віталія.

Я була щаслива у шлюбі з чоловіком, але одна обставина затьмарювала мою радість – часті та раптові візити моєї матері.

Алевтина Вікторівна не вважала за потрібне попереджати мене про свій приїзд. Вона без дзвінка заявлялася, і змушувала мене переглядати плани на день.

Багато разів з її вини мені доводилося терміново скасовувати візити в салон краси. Коли це сталося вдруге, мені ясно дали зрозуміти, що незабаром я увійду до чорного списку компанії.

Розгнівана, я зателефонувала до матері, і попросила її більше не приїжджати без попередження.

Однак усі прохання та погрози на неї не мали жодного ефекту, вона продовжувала робити так, як вважала за потрібне.

– Мамо, я ж просила тебе попереджати про свої приїзди! – говорила я щоразу, коли відчиняла двері, та бачила її перед собою.

Мати у відповідь тільки байдуже посміхалася, і завжди відповідала те саме:
– Ну, що ти таке кажеш? Я ж твоя мати! Мені не потрібно жодних попереджень!

На жаль і ах, мати була жінкою сильною та владною, яка звикла до того, що всі навколо підлаштовуються під неї.

Її візити часто закінчувалися тим, що я нервувала, а Віталій йшов в іншу кімнату, щоб уникнути настирливої ​​присутності тещі.

Одного вечора, коли я повернулася додому з роботи, у двері подзвонили. Я нехотя відчинила, бо знала, що Віталій працював сьогодні допізна, і рано прийти не міг.

– Привіт, люба! – радісно вигукнула мати, заходячи у квартиру. – Я привезла тобі пиріг!

Втомлена після важкого дня я глибоко зітхнула і вирішила, що настав час діяти.

– Мамо, будь ласка, вислухай мене уважно, – твердо промовила я. – Ти маєш попереджати нас про свої візити. Ми хочемо мати можливість підготуватися до твого приходу.

– Невже це так складно для тебе? Просто подзвони та спитай, можемо ми тебе прийняти, чи ні! Ми живемо своїм життям, у нас є свої плани та справи!

– Я до рідної доньки приїжджаю, чи до президента? – обурилася вона, і з пирогом у руках пішла, голосно грюкнувши дверима.

Дивлячись їй услід я подумала, що мати так і не зрозуміла, що саме я хотіла від неї, та чому.

Проте, її образ вистачило рівно на тиждень. Через зазначений термін вона знову без попередження заявилася до нас в гості.

– Добридень, дорогі! – промовила вона, але відразу замовкла, спіймавши на собі здивовані погляди. – Що трапилося? – спитала вона, озираючись на всі боки.

– Ти якраз вчасно! – награно сплеснула я руками. – Ми з Віталієм у кіно зібралися, а вдома ще купа справ, навіть думали відкласти!

– Яких ще справ? – безрадісно запитала вона.

– У нас зламалася пральна машинка, а білизни накопичилося купа. Думала сама руками прати, добре, що ти прийшла! – Усміхнулася я.

– У якому сенсі? – нервово посміхнулася мати.

– Ти й випереш, даремно до нас прийшла, чи що? Я планувала прання сьогодні, – я схопила матір за руку, і потягла у ванну кімнату. – Тут і порошок, і кондиціонер.

– Ти хочеш літню жінку змусити прати руками? – здивовано перепитала вона.

– А що не так? – Я закліпала довгими віями. – Ти ж не попередила, що прийдеш, то б я прання не планувала. Ой, мамо, ще дещо…

За виразом обличчя матері, я зрозуміла, що та не дуже задоволена моїми словами.

– Треба приготувати ризотто! – приголомшила я. – Мамо, і ще, помий балкон. Добре?

– Привіт! Хіба я працювати до вас прийшла? – узялася в боки мати.

– Ти не попередила про свій візит, у мене були одні плани, а тепер інші, – незворушно промовила я.

Близько двох хвилин вона мовчки стояла, притулившись до дверей ванної кімнати.

– Ой, я згадала! У мене ж справи! – награно посміхнулася жінка. – Мені ж подарунок приятельці треба купити! – Додала вона і, розвернувшись, кулею вискочила з квартири.

Я повільно обернулася до чоловіка, що визирнув із кухні, і пирснула від сміху.

– У тебе було сьогодні заплановано стільки справ? – розгублено спитав Віталій. – Чому нічого не сказала, що у нас зламалася пралка?

– Нічого в нас не зламалося, – засміялася я. – Просто маму захотілося провчити, бо вона приходить без попередження і показує, що їй начхати на наші плани.

– Думаєш, твій план спрацює? – з недовірою спитав Віталій.

– По тому, як вона швидко втекла, гадаю, що вже спрацював, – рішуче відповіла я.

У цьому я переконалася через кілька днів, коли мати зателефонувала мені, та запитала:

– Ви вдома сьогодні? Чи можна прийти ввечері?

– Сьогодні ні, я на манікюр їду, а от завтра приходь до шостої години, – відповіла їй я.

– Добре, – спокійним тоном відповіла вона. – Тоді завтра до вас завітаю ввечері.

З того часу вона більше ніколи не приходила до нас у гості без попередження. Тепер мати дзвонила заздалегідь, питала, чи зручно нам буде прийняти її у гості.

І хоча іноді їй було дуже важко стримувати своє бажання прийти зненацька, проте вона намагалася пам’ятати урок, який я їй піднесла.

Робити щось у чужій квартирі вона явно не збиралася. Ми стали помічати, що на цьому тлі навіть стосунки з матір’ю покращилися.

Тепер зустрічі проходили гармонійніше, і ніхто не почував себе скривдженим. Краще піти на хитрощі, ніж зіпсувати стосунки з рідними! Я маю рацію, як ви вважаєте?