Я думала про коханку, але все виявилося набагато гірше

У шлюбі ми з чоловіком купили машину. Грошей у нас не було, хотіли кредит на авто брати. Сім’я чоловіка була в курсі.

Поки прицінювалися, поки сперечалися, процес був нешвидкий, а в банк за кредитом, лише збиралися.

Брат чоловіка планував одружитися, і вони з нареченою збирали гроші. Накопичили двісті тисяч, хотіли йти подавати заяву на реєстрацію шлюбу, але не склалося.

У нареченої не стало батька, тому вся родина була у жалобі. Весілля вирішено було відкласти. Свекруха склала два плюс два: один син хоче машину, але грошей немає, планує брати кредит.

А другий син має гроші, двісті тисяч. Саме вона зібрала синів, і порадила одному врятувати іншого.
Задоволений чоловік приїхав додому із грошима. Брат йому не відмовив, віддав усі двісті тисяч. Вони домовилися і про повернення.

Через рік, чи два, коротше, на весілля, мій чоловік мав взяти кредит, чи накопичити за цей час аналогічну суму, плюс дванадцять тисяч за кожен рік. На відсотках наполягла свекруха, вони обоє погодилися.

Чоловік купив машину, ми разом обирали. Я йому пропонувала відкладати гроші, бо треба було повернути борг.

Пропонувала уявити, ніби ми взяли кредит, і щомісяця вносити фіксовану суму в скарбничку. Ми спочатку так і почали робити.

Попри те, що щомісяця ми відкладали по п’ять тисяч, гроші не збиралися: то машина зламалася, потрібен ремонт, то чоловікові на роботі штраф упаяли, то ще щось. Стало зрозуміло, що ми нічого не накопичимо, залишався варіант із кредитом.

Далі наші з чоловіком стосунки пішли по похилій. Він став нервовим, смиканим, став приносити додому копійки, хоча влаштувався в таксі, і підробляв вечорами.

Я думала про коханку, але все виявилося набагато гірше! Чоловік підсів на онлайн-казино, і всі гроші, до яких міг дотягнутися, спускав.

Він клявся, обіцяв, благав пробачити, божився, що зав’язав, але все починалося знову і знову. Пів року ми жили в такому режимі, я намагалася йому допомогти, але він не припиняв грати.

Тоді я ухвалила рішення про розлучення. Дітей у нас не було, житла не було, втрачати не було чого.
Чоловік просив мовчати про його залежність, нікому не повідомляти про справжню причину розлучення.

Сподівався, що впорається. Я погодилась. Ми полюбовно домовилися, щодо повернення боргу його братові. Раз машина залишається чоловікові, то й борг він виплатить сам.

У мене був ще й інший варіант: продати машину, й віддати гроші. Чоловік відмовився, бо машина була йому потрібна для підробітків у таксі. Тоді було вирішено, що він сам все виплатить, коли знадобиться.

Ми розійшлися. Якось на вулиці, ми зі свекрухою зустрілися, вона спустила на мене всіх собак:
– Тобі не соромно? Він заради тебе на двох роботах працював, щоб у тебе все було. Залишила його з боргом! Чи забула про двісті тисяч? Стерво! Бог тобі суддя!

Мені стало прикро, тому я здала колишнього чоловіка:
– Я розлучилася з людиною, яка хвора, і не хоче лікуватися. Він має залежність від азартних ігор, він грає в онлайн-казино.

Для мене він на двох роботах працював? Для себе! Щоб гроші були для гри! Він мені копійки проносив, нас я утримувала!

Не знаю, що було в них удома, розбиралися, чи ні. Зі мною ніхто не вийшов на зв’язок, навіть колишній чоловік, якого я здала.

Через кілька років колишній з’явився. Подзвонив, запросив на зустріч. Я почала відмовлятися, але він мене переконав, що це дуже важливо. Зустрілися!

– Брат одружується за два місяці. Візьми на себе кредит, двісті сорок тисяч. Мені не дають, кредитна історія погана. Я сам платитиму, обіцяю, — сказав він.

– Машину продай!
– Вона під арештом, не можу. То візьмеш? — колишній чоловік з надією глянув на мене.

Усі домовленості були усними. Як між братами, так і між мною та чоловіком. Гроші передавалися готівкою, без свідків.

При розлученні все було обумовлено. А брати кредит для людини з подібними звичками, та поганою кредитною історією — я що, ідіотка?

Я йому відмовила, одразу встала, та пішла з кафе, де ми зустрічалися. Була рада новинам, що його брат одружується, наречена у нього гарна, завжди мені подобалася.

Але, ні брати кредит, ні повертати будь-які гроші, я б не стала, за будь-якого розкладу. Проблеми колишнього чоловіка, його зіпсовані стосунки із родичами, мене зовсім не хвилювали.

Мені дзвонила свекруха, намагалася присоромити:
– Твій зад возили машиною, тож ти по совісті повинна повернути хоч частину грошей!

Я її послала куди подалі, ще й номер заблокувала! Не знаю, чи відбулося весілля, і хто його оплачував. Не знаю, чи колишній чоловік повернув борг.

Я вважаю, що через два роки після розлучення, вимагати від мене будь-що — верх нахабності! А ви як вважаєте?